Американські та німецькі дослідники представили проміжні результати клінічних випробувань пересадки донорських фекалій для профілактики реакції трансплантат проти господаря після трансплантації кровотворних стовбурових клітин з приводу онкогематологічних захворювань. Процедура виявилася досить безпечною, а ступінь приживлення мікробіоти та її ефективність залежали від правильного підбору донора. Звіт про роботу опубліковано в журналі Nature Communications.
Гостра реакція «трансплантат проти господаря» (РТПХ) – це ускладнення алотрансплантації кровотворних стовбурових клітин, при якому імунні клітини донора атакують тканини реципієнта, найчастіше шлунково-кишковий тракт, печінку та шкіру. Незважаючи на профілактичну імуносупресію, РТПХ страждають до половини пацієнтів, що значно погіршує їхній стан і може призвести до смерті. Порушення складу кишкової мікробіоти підвищують ймовірність розвитку та тяжкість цього ускладнення, через що з'явилася ідея використати для його профілактики пересадку донорського калу. Пілотні випробування дали неоднозначні результати, але мали безліч обмежень через сильну неоднорідність основної та контрольної груп та використання стороннього донорського матеріалу.
Керівник попередньої роботи Армін Рашиді (Armin Rashidi) з Онкоцентру імені Фреда Хатчінсона з колегами з Німеччини та США вирішив провести наступні випробування у два етапи. На першому, результати якого опубліковані зараз, проводили підбір оптимального донора для другого — подвійного сліпого рандомізованого плацебо-контрольованого етапу, оцінювали приживлення донорської мікробіоти та безпеку.
У ході попереднього етапу 20 пацієнтів (медіанний вік 45 років; 55 відсотків - чоловіки) отримали трансплантат фекалій від трьох донорів (шість від першого, шість від другого та вісім від третього) перорально у вигляді кишковорозчинних капсул тричі на день протягом тижня. Прийом починали через 19–40 (медіанно 25) днів після трансплантації кровотворних стовбурових клітин та 2–9 (медіанно 4) днів після останньої дози антибіотиків. Двом пацієнтам у процесі лікування знадобилися антибактеріальні препарати, один не здав аналіз калу після його завершення, і їх до аналізу приживлення не включали.
У більшості пацієнтів спостерігалися минущі легкі та помірні шлунково-кишкові симптоми, тяжких небажаних явищ не було. Токсичність, що обмежує дозу, була зафіксована у двох учасників, але визнана не пов'язаною з лікуванням. Протягом 180-денного періоду спостережень рецидив основного онкогематологічного захворювання стався у трьох пацієнтів, один із них помер.
РТПХ ІІІ-ІV ступеня розвинувся у трьох (15 відсотків) учасників, всі вони отримали трансплантат фекалій від першого донора. У двох з'явилося ізольоване ураження шкіри (на 15 та 16 дні від прийому першої дози), усунене призначенням глюкокортикоїдів. У одного було пізніше (через 130 днів) ізольоване ураження нижніх відділів кишечника з тяжкою діареєю, декомпенсацією багатьох функцій, анасаркою та циркуляцією цитомегаловірусу в крові – йому знадобилася тривала госпіталізація та лікування руксолітинібом та екстракорпоральним фотоферезом.
Найбільше стійке приживлення – медіанно 66 відсотків – за даними секвенування калу пацієнтів методом дробовика продемонструвала кишкова мікробіота третього донора. Вона вирізнялася високим вмістом бактерії Bifidobacterium adolescentis. Високі рівні приживлення корелювали з більш благополучними клінічними наслідками. Найбільший ефект спостерігався у реципієнтів з початково мізерним складом кишкової мікробіоти. За підсумками для рандомізованого плацебо-контрольованого етапу (планується, що у ньому візьмуть участь понад сто пацієнтів) було обрано лише третій донор.
Таким чином, при пересадці фекалій для профілактики РТПХ після трансплантації стовбурових кровотворних клітин важливий заснований на доказах підбір донора. Сама ця процедура є цілком безпечною навіть з урахуванням сильного зниження імунітету у подібних пацієнтів. Її ефективність вивчають під час другого етапу випробувань.
Спочатку пересадку калу розробили для лікування псевдомембранозного коліту, спричиненого бактерією Clostridioides difficile на фоні тривалої антибіотикотерапії. Подібні препарати вже схвалені до клінічного застосування в Австралії та США. В експериментах цю методику успішно тестували для покращення складу кишкової мікробіоти після кесаревого розтину, а також полегшення симптомів розладів аутистичного спектру, хвороби Паркінсона та гастроентеропатії на тлі цукрового діабету першого типу.
