Плазмаферез працює в такий спосіб: кров пацієнта забирають із однієї руки, відокремлюють плазму — рідку частину крові, що містить білки, жири та інші речовини, — пропускають її через спеціальні фільтри чи адсорбери, та був повертають у очищеному вигляді назад у організм. У Дрезденському університеті такі процедури проводять до 10 тис. разів на рік. Дослідники вирішили перевірити не тільки звичні показники ефективності процедури, але й вивчити склад речовин, які апарат витягує з крові і накопичує у фракції, що відокремлюється після фільтрації.
Вчених цікавили два класи забруднювачів, які сьогодні виявляють майже скрізь — ПФАС та мікро- та нанопластик. ПФАС використовують при виробництві антипригарних покриттів, водовідштовхувального одягу, упаковки та безлічі інших матеріалів. Ці сполуки називають "вічними хімікатами" через високу стійкість - деякі з них можуть зберігатися в організмі людини кілька років. Мікропластик, у свою чергу, виявляють у крові, плаценті, легких та інших тканинах людини. Його довгостроковий вплив на здоров'я все ще вивчається.
Існує гіпотеза про те, що забруднювачі переміщаються організмом разом з жировими і білковими частинками крові. ПФАС та частинки мікропластику можуть покриватися «короною» з білків та ліпідів плазми – оболонкою, яка формується навколо чужорідних частинок в організмі.
З цією оболонкою частки довше зберігаються у кровотоку. Відомо, що деякі ПФАС здатні зв'язуватися з ліпопротеїнами – комплексами, що транспортують жири та холестерин. Дослідники припустили: якщо апарат видаляє ліпопротеїни з крові, він може захоплювати частину пов'язаних з ними забруднюючих речовин.
Щоб перевірити цю гіпотезу, команда вивчила зразки крові пацієнтів до та після процедури. У дослідженні брали участь 34 особи, які проходили плазмаферез за медичними показаннями. Після втручання, як і очікувалося, у них знизилися рівні ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), ліпопротеїну (а) та запальних маркерів. Однак додатковий аналіз за допомогою мас-спектрометрії показав, що процедура впливає на концентрацію деяких ПФАС. В одному із наборів зразків (14 пацієнтів) рівень окремих сполук знижувався до 25%.
Незалежна лабораторія, яка досліджувала зразки чотирьох осіб, зафіксувала значне зниження - в окремих випадках до 75,8%. Ті ж види ПФАС були виявлені в рідині, яку видаляє апарат після фільтрації, що вказує на їх вилучення з кровотоку.
З мікропластиком ситуація складніша. У деяких зразках крові після процедури знизилася кількість окремих полімерів, наприклад, поліетилену та полівінілхлориду, проте зміни були неоднаковими для різних видів пластику. У невеликому експерименті з чотирма пацієнтами метод підрахунку наночастинок показав середнє зниження приблизно на 70%, але вчені відзначають: тест, що використовується, фіксує не тільки пластик, тому ці дані вимагають підтвердження іншими методами. У двох випадках з додатковою системою адсорбції вдалося виявити видалення деяких типів полімерів, проте вибірка була дуже мала для остаточних висновків.
Дослідники також отримали підтвердження того, що мікропластик може бути не тільки в крові, а й у тканинах людини.
За допомогою раманівської спектроскопії вони виявили частинки полістиролу в тканині повік. Це вказує на те, що пластикові частинки здатні затримуватись в організмі, а не просто циркулювати у кровотоку. Поки невідомо, чи може процедура плазмаферезу впливати на такі тканинні накопичення.
Автори дослідження наголошують, що результати не можна сприймати як доказ існування «детокс-процедури» для видалення шкідливих частинок. Вибірка пацієнтів була невеликою, а сам метод очищення видаляє токсини лише з крові, що циркулює. Вчені не знають, як довго тримається ефект після процедури і чи не повертаються забруднювачі назад у кров із тканин. Проте дослідження допомагає краще зрозуміти, як забруднюючі речовини поширюються в організмі.
