Плазмаферез працює в такий спосіб: кров пацієнта забирають із однієї руки, відокремлюють плазму — рідку частину крові, що містить білки, жири та інші речовини, — пропускають її через спеціальні фільтри чи адсорбери, та був повертають у очищеному вигляді назад у організм. У Дрезденському університеті такі процедури проводять до 10 тис. разів на рік. Дослідники вирішили перевірити не тільки звичні показники ефективності процедури, але й вивчити склад речовин, які апарат витягує з крові і накопичує у фракції, що відокремлюється після фільтрації.
Вчених цікавили два класи забруднювачів, які сьогодні виявляють майже скрізь — ПФАС та мікро- та нанопластик. ПФАС використовують при виробництві антипригарних покриттів, водовідштовхувального одягу, упаковки та безлічі інших матеріалів. Ці сполуки називають "вічними хімікатами" через високу стійкість - деякі з них можуть зберігатися в організмі людини кілька років. Мікропластик, у свою чергу, виявляють у крові, плаценті, легких та інших тканинах людини. Його довгостроковий вплив на здоров'я все ще вивчається.
Існує гіпотеза про те, що забруднювачі переміщаються по організму разом із жировими та білковими частинками крові. ПФАС та частинки мікропластику можуть покриватися «короною» з білків та ліпідів плазми – оболонкою, яка формується навколо чужорідних частинок в організмі.
З цією оболонкою частки довше зберігаються у кровотоку. Відомо, що деякі ПФАС здатні зв'язуватися з ліпопротеїнами – комплексами, що транспортують жири та холестерин. Дослідники припустили: якщо апарат видаляє ліпопротеїни з крові, він може захоплювати частину пов'язаних з ними забруднюючих речовин.
Щоб перевірити цю гіпотезу, команда вивчила зразки крові пацієнтів до та після процедури. У дослідженні брали участь 34 особи, які проходили плазмаферез за медичними показаннями. Після втручання, як і очікувалося, у них знизилися рівні ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), ліпопротеїну (а) та запальних маркерів. Однак додатковий аналіз за допомогою мас-спектрометрії показав, що процедура впливає на концентрацію деяких ПФАС. В одному із наборів зразків (14 пацієнтів) рівень окремих сполук знижувався до 25%.
Незалежна лабораторія, яка досліджувала зразки чотирьох осіб, зафіксувала значне зниження - в окремих випадках до 75,8%. Ті ж види ПФАС були виявлені в рідині, яку видаляє апарат після фільтрації, що вказує на їх вилучення з кровотоку.
З мікропластиком ситуація складніша. У деяких зразках крові після процедури знизилася кількість окремих полімерів, наприклад, поліетилену та полівінілхлориду, проте зміни були неоднаковими для різних видів пластику. У невеликому експерименті з чотирма пацієнтами метод підрахунку наночастинок показав середнє зниження приблизно на 70%, але вчені відзначають: тест, що використовується, фіксує не тільки пластик, тому ці дані вимагають підтвердження іншими методами. У двох випадках з додатковою системою адсорбції вдалося виявити видалення деяких типів полімерів, проте вибірка була дуже мала для остаточних висновків.
Дослідники також отримали підтвердження того, що мікропластик може бути не тільки в крові, а й у тканинах людини.
За допомогою раманівської спектроскопії вони виявили частинки полістиролу в тканині повік. Це вказує на те, що пластикові частинки здатні затримуватись в організмі, а не просто циркулювати у кровотоку. Поки невідомо, чи може процедура плазмаферезу впливати на такі тканинні накопичення.
Автори дослідження наголошують, що результати не можна сприймати як доказ існування «детокс-процедури» для видалення шкідливих частинок. Вибірка пацієнтів була невеликою, а сам метод очищення видаляє токсини лише з крові, що циркулює. Вчені не знають, як довго тримається ефект після процедури і чи не повертаються забруднювачі назад у кров із тканин. Проте дослідження допомагає краще зрозуміти, як забруднюючі речовини поширюються в організмі.
