Австралійські, американські, британські та нідерландські дослідники повідомили про успіх другої фази клінічних випробувань препарату на основі малої РНК, що інтерферує, при підвищеному рівні ліпопротеїну (а). Звіт про роботу опубліковано в Journal of the American Medical Association.
Ліпопротеїн (а), або ЛП(a) – це ліпопротеїн плазми крові, що нагадує ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ, резервуар «поганого» холестерину). Крім характерного для ЛПНГ апоВ-100 він містить аполіпопротеїн (а) — високомолекулярний білок, який нагадує плазміноген, ковалентно зв'язується з апоВ-100 і має велику спорідненість до судинної стінки, тобто сприяє накопиченню в ній холестерину. Структура і концентрація ЛП(а) сильно відрізняються у різних людей, вони практично не залежать від дієти та практично не реагують на стандартні ліпідзнижувальні засоби. Підвищений рівень цього ліпопротеїну спостерігається приблизно у п'ятій частині населення Землі та є незалежним фактором високого ризику атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, стенозу аортального клапана, тромбозу та інсульту.
В даний час тестуються кілька фармакологічних підходів до зниження рівня ЛП(а): блокада зв'язування аполіпопротеїну (а) з апоВ-100 низькомолекулярним препаратом (він успішно пройшов другу фазу випробувань), посттранскрипційний сайленсинг кодуючого ЛП(а) гена LPA в печінці, а також препарат уже вводили першим пацієнтам. Зерласіран (SLN360) відноситься до другого підходу. Він являє собою препарат кон'югованої з N-ацетилгалактозаміном (він розпізнається клітинами печінки) малої РНК (міРНК), що інтерферує, яка пригнічує експресію LPA шляхом деградації його матричної РНК. У клінічних дослідженнях першої фази були отримані задовільні попередні дані щодо його ефективності та безпеки, що дозволило перейти до більш масштабних випробувань.
Стівен Ніссен (Steven Nissen) із Клівлендської клініки з колегами провели подвійні сліпі рандомізовані плацебо-контрольовані випробування другої фази ALPACAR-360 у 26 клінічних центрах Європи та Південної Африки. У них взяли участь 178 пацієнтів (середній вік 63,7 року; 25,8 відсотка — жінки) із сироватковою концентрацією ЛП(а) 125 і більше (в середньому 213) наномоль на літр та стабільними серцево-судинними захворюваннями. Випадково їм вводили підшкірно або 450 міліграм зерласирана двічі з інтервалом 24 тижні, 300 міліграм тричі з інтервалом 16 тижнів, 300 міліграм двічі з інтервалом 24 тижні або плацебо.
К 36 неделе терапии в группах активной терапии усредненное по времени снижение уровня ЛП(а), рассчитанное методом наименьших квадратов, по сравнению с плацебо составило в среднем −85,6; −82,8 и −81,3 процента соответственно, а медианные изменения этого показателя были −94,5; −96,4 и −90,0 процента. Наиболее частым побочным эффектом была реакция в месте введения, небольшую боль в течение первого дня испытывали от 2,3 до 7,1 процента участников. За время испытаний было зарегистрировано 20 серьезных нежелательных событий у 17 пациентов, все они признаны не связанными с лечением.
Таким образом, препарат миРНК зилнасиран в испытанных дозировках эффективно снижает повышенный уровень ЛП(а) и хорошо переносится пациентами. В настоящее время проводятся его испытания третьей фазы.
Первым одобренным к применению препаратом на основе миРНК стал патисиран для лечения наследственного транстиреинового амилоидоза, вторым — гивосиран для терапии острой печеночной порфирии. Также к настоящему времени лицензированы лумасиран и инклисиран для помощи при первичной гипероксалурии первого типа и гиперхолестеринемии соответственно.
