Хен Чхой (Hyon Choi) з Гарвардської медичної школи з колегами з Канади та США провів емуляцію рандомізованих випробувань і дійшов висновку, що протидіабетичні засоби з групи інгібіторів SGLT1 (гліфлозини) кращі за агоністів ГПП-1 та інгібіторів ДПП-4 (гліптинів) каменів у нирках у пацієнтів із попереднім нефролітіазом, у тому числі із супутньою подагрою. До аналізу увійшли 20146 пацієнтів із цукровим діабетом другого типу та нефролітіазом з подагрою або без неї з канадських популяційних баз даних із січня 2014 по червень 2022 року. Дослідників цікавив рівень виникнення повторного нефролітіазу прийому перелічених препаратів. Результати опубліковані у журналі BMJ.
З'ясувалося, що частота випадків клінічно зареєстрованого повторного нефролітіазу при прийомі гліфлозинів склала 105,3 на 1000 пацієнто-років проти 156,4 на 1000 пацієнто-років при призначенні агоністів ГПП-1; відношення частот виникнення (IRR) з поправкою на супутні фактори 0,67 (95-відсотковий довірчий інтервал 0,57-0,79). При використанні гліптинів як альтернативних препаратів порівняння перевага виявилася також за гліфлозинами: IRR 0,73 (95-процентний довірчий інтервал 0,68–0,78). Подібні співвідношення спостерігалися і при супутній подагрі, причому прийом гліфлозинів був пов'язаний з меншою частотою загострень цього захворювання в порівнянні з іншими протидіабетичними препаратами. Використання препаратів цієї групи також позитивно корелювало із частотою генітальних інфекцій, але не остеоартриту чи апендициту.