Генетики проаналізували ДНК більше ста представників етнічної групи рауте - останніх мисливців-збирачів Гімалаїв. Дослідники виявили, що ще 50 поколінь тому ефективний розмір популяції предків цих людей був стабільним і сягав приблизно 2500 чоловік. Однак потім, близько 1500-1100 років тому, був різкий спад, внаслідок чого цей показник скоротився приблизно в 25 разів. Про це повідомляється у журналі Scientific Reports.
На північному заході сучасного Непалу, в зоні Карналі, проживають останні мисливці-збирачі Гімалаїв - етнічна група рауте. Кочові рауті є невисокими темношкірими людьми, чисельність яких досягає приблизно 140 осіб. Вони займаються збиранням диких рослин та полюванням головним чином на невеликих мавп, регулярно перекочовуючи з місця на місце у пошуках джерел їжі. Крім того, вони обмінюють свої вироби (наприклад, великі дерев'яні судини або скриньки) у сусідів на рис, залізо та інші речі. Останнім часом рауте охоче приймають допомогу, але за словами очевидців, вони охоче витрачають отримані чи зароблені гроші на алкоголь.
Історичних відомостей про походження раут майже немає. Щоб додати трохи ясності Інес Дерккс (Inez Derkx) із Цюріхського університету спільно з колегами з Іспанії, Непалу, Чехії та Швейцарії секвенувала ДНК 120 представників етнічної групи рауте та 47 людей, які проживають у тому ж регіоні у сільській місцевості. Однак сім зразків ДНК рауте та трьох інших осіб не пройшли контроль якості та були виключені з подальшого дослідження. Крім того, вчені зіткнулися з проблемою: через сувору ендогамію лише двоє представників рауту не припадали один одному близькими родичами, що важливо для популяційних досліджень. Зниження стандартних критеріїв відбору дозволило розширити вибірку для низки аналізів до 10 осіб.
Щоб з'ясувати, як змінювався ефективний розмір цієї популяції з часом, вчені звернулися до GONE, яка дозволяє розрахувати цей показник за останні 100 поколінь. Дослідники виявили, що протягом тривалого часу – приблизно до 50 поколінь тому – ефективний розмір популяції предків раут залишався стабільним і досягав приблизно 2500 осіб. Проте потім протягом усього десяти поколінь стався дуже різкий спад приблизно в 25 разів. Якщо вважати, що довжина одного покоління становить 29 років, це різке падіння відбулося приблизно 1500–1100 років тому. Після різкого спаду ефективний розмір популяції предків раут залишався низьким, але щодо стабільним.
Крім того, вчені зупинилися на походженні предків рауте. Вони не знайшли помітних ознак того, що ці люди були нащадками ізольованих місцевих мисливців-збирачів, які мешкали у регіоні до приходу хліборобів та тваринників. Натомість генетично вони схожі на своїх сусідів, причому не лише на ті популяції, які ще в відносно недавньому минулому (150–300 років тому) були мисливцями-збирачами — тару та кусунда, а й ті, що займалися сільським господарством протягом останніх кілька тисяч років.
Можна припустити, що предки рауте відмовилися від господарства, що виробляє, і повернулися до полювання і збирання після того, як вже опинилися в Гімалаях. Але автори статті вважають такий сценарій малоймовірним, схиляючись до того, що генофонд рауте, ймовірно, сформувався в результаті тривалого процесу змішування між землеробами, що прибули в регіон, і місцевими мисливцями-збирачами, внаслідок чого помітні сліди останніх розчинилися.
Раніше на N+1 розповідали, як генетики досліджували ДНК корінних жителів Папуа – Нової Гвінеї. Цей аналіз показав, що лінії європейських кроманьйонців та аборигенних жителів Східної Азії розділилися з предками папуасів близько 51,2–46,2 тисяч років тому.