Вчені за допомогою спричиненого лазером світіння проаналізували татуювання на 1200-річних муміях чанкайської культури, яка існувала на території сучасного Перу. Завдяки цьому методу вони змогли розглянути багато дрібних деталей початкових зображень і виявили, що деякі складні геометричні та зооморфні візерунки наносилися на тіла американців за допомогою дуже тонкого загостреного предмета, що дозволяв створювати лінії завтовшки всього 0,1–0,2 міліметра. Статтю, присвячену дослідженню, опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Історія татуювання сягає глибокої давнини, але достеменно невідомо, коли по всьому світу люди почали їх робити. Найраніші письмові згадки татуювань з Греції відносяться щонайменше до V століття до нашої ери (можливо, з Китаю такі свідчення ще давніші). Але археологічні дані свідчать, що люди почали наносити на свої тіла перманентні пігментовані малюнки набагато раніше. Цілком можливо, що ця практика з'явилася щонайменше в епоху верхнього палеоліту, про що говорять, наприклад, потенційні знаряддя для татуювань.
Однак найкращими доказами того, що представники різних стародавніх культур наносили татуювання, виступають мумії, на шкірі яких збереглися зображення. На сьогоднішній день можна впевнено говорити, що більше п'яти тисяч років тому люди вже точно створювали постійні малюнки на тілі шляхом травмування шкірного покриву та внесення в дерму пігменту. Найвідомішим підтвердженням цього виступає крижана мумія Етці, на тілі якого збереглося 61 татуювання (докладніше про цю людину читайте у матеріалі «З прірви у льоду»). Крім того, порівняні за віком татуювання кілька років тому знайшли на двох муміях додинастичного періоду з Єгипту, причому на відміну від Етці, на тілах цих людей присутні фігуративні зображення.
Томас Кей (Thomas Kaye) з Фонду наукового прогресу з Арізони спільно з колегами з наукових організацій Великобританії, Китаю, Перу та Польщі зосередив свою увагу на татуюваннях, що збереглися на молодших муміях культури Чанкай, яка виникла на центральному узбережжі Перу близько 800–900. років нашої ери і зникла приблизно в 1475-1533 роках. У своєму дослідженні вони аналізували останки, знайдені 1981 року під час охоронно-рятувальних розкопок поблизу перуанського міста Уачо.
Дослідники вперше звернулися до лазерно-стимульованої флуоресценції (викликаного лазером світіння), щоб відновити початкові малюнки на тілах 1200-річних чанкайських мумій, які згодом розпливлися та вицвіли. За словами вчених, цей метод іноді дозволяє простежити дрібні деталі оригінального татуювання, оскільки за його допомогою через різницю у світінні можна визначити, де на шкірі знаходяться контури початкового малюнка, а куди пігмент потрапив з часом.
Загалом вони проаналізували більше сотні зразків із татуюваннями, що у багатьох випадках допомогло краще зрозуміти особливості малюнків. Проте найбільший інтерес становлять спостереження, що у деяких муміфікованих тілах вчені змогли зафіксувати дуже дрібні деталі. Вони являють собою лінії, товщина яких становить 0,1–0,2 міліметра, що менше, ніж при використанні сучасної стандартної голки № 12 (0,35 міліметра).
Подібні дуже тонкі лінії були присутні на невеликій кількості тіл — цілком можливо, що тільки певне коло людей могло дозволити собі такі складні татуювання. За допомогою вкрай дрібних деталей стародавні майстри створювали майстерні геометричні та зооморфні візерунки, які вимагали високого професіоналізму від татуювальників. Вчені припустили, що як інструменти для нанесення таких малюнків жителі центрального узбережжя Перу використовували або колючки кактусів, або загострені кістки тварин. На думку авторів нової статті, виключно дрібні деталі та візерунки, як на деяких татуюваннях, є найскладнішою формою мистецтва, виявленою в культурі Чанкай.
Раніше на N+1 розповідали, як новозеландець за допомогою різних інструментів та технік набив на своєму тілі татуювання Етці. Завдяки подальшому дослідженню цих зображень вчені з'ясували, що, ймовірно, малюнки на тілі древнього європейця були зроблені за допомогою техніки хендпоук.