У березні 2025 року американські ЗМІ повідомили про рідкісний випадок зараження на сказ від пересадженої нирки. Зараз у журналі Центрів контролю та профілактики захворювань США (CDC) Morbidity and Mortality Weekly Report (MMWR) опубліковано детальний опис цього випадку та дані епідеміологічного розслідування.
Незважаючи на скринінг при трансплантації органів і тканин, що існує, існує невеликий, але ненульовий ризик передачі різних інфекцій або, в більш рідкісних випадках, злоякісних утворень від донора реципієнту. Однією з таких інфекцій може бути сказ - зооноз, що викликається РНК-містить нейротропним вірусом Lyssavirus rabies сімейства Rhabdoviridae і без постконтактної профілактики володіє практично 100-відсотковою летальністю. Зараження ним від мертвих донорів відбувається надзвичайно рідко — за даними CDC, у США з 1978 року зареєстровано чотири такі події, внаслідок яких заразилися 13 реципієнтів (шість із них отримали профілактичне лікування та вижили, решта сім — не отримали та померли), повідомлення про подібні випадки приходили та приходили.
Як повідомляють Ребекка Ернест (Rebecca Earnest) з CDC та її колеги, 27 січня 2025 року організація отримала повідомлення про можливе зараження сказом від пересадженої нирки та розпочала розслідування. Воно показало, що у грудні попереднього року чоловіку з Мічигану пересадили ліву нирку від мертвого донора з Айдахо у Медцентрі Університету Толедо, штат Огайо. Приблизно через п'ять тижнів у пацієнта з'явилися тремор, слабкість нижніх кінцівок, сплутаність свідомості та нетримання сечі. Через тиждень після появи симптомів його госпіталізували з лихоманкою, водобояздю, утрудненням ковтання та розладами вегетативної нервової системи. На другий день перебування у лікарні йому знадобилася штучна вентиляція легень.
Оскільки симптоми нагадували сказ, лікарі проконсультувалися з місцевим департаментом охорони здоров'я та CDC, і подальше опитування показало, що за 42 дні до смерті донора подряпав скунс. На сьомий день госпіталізації пацієнт помер. Отримані при розтині біоптати мозку та прижиттєві зразки слини, шкіри, сироватки крові та спинномозкової рідини направили на аналізи CDC. У них виявили вірусну РНК і антитіла до вірусу сказу, характерного для кажана Lasionycteris noctivagans із сімейства гладконосих (Vespertilionidae).
Опитування родичів донора показало, що у вересні 2024 року він зіштовхнувся зі скунсом на своїй сільській ділянці, доки тримав на руках кошеня. Чоловік, який вважав поведінку скунса хижим інтересом до кошеня, відбився, отримавши подряпину, що кровоточить, а скунс залишився непритомним. Приблизно через п'ять тижнів у майбутнього донора виникли труднощі з ковтанням та ходьбою, ригідність шийних м'язів, сплутаність свідомості та галюцинації. Через два дні його знайшли вдома з підозрою на зупинку серця, реанімували та госпіталізували, але він так і не прийшов до тями. На п'ятий день перебування у стаціонарі у нього констатували смерть мозку та відключили від життєзабезпечення. Ліву нирку, серце, легені та рогівку обох очей вилучили для трансплантації.
Після появи підозри на сказ фахівці провели аналіз сироватки крові, отриманої у донора на третій день госпіталізації, та не виявили в ній антитіл до вірусу сказу. У ході тривалого розслідування вони знайшли та ідентифікували біоптати нирок. У правій виявили РНК того ж варіанта вірусу, що і у реципієнта, тканини лівої для аналізу виявилося недостатньо. За результатами розслідування джерелом зараження визнали пересаджену нирку.
Відстеження долі інших органів донора показало, що імплантати з його рогівки отримали троє людей. Ще до підтвердження сказу донора їх превентивно видалили, а реципієнтам призначили постконтактну профілактику, і симптоми захворювання у них не з'явилися. В одному із трансплантатів виявили РНК вірусу. Серце та легкі донора не пересаджували, а використовували під час навчання лікарів, до часу розслідування їх зразків не збереглося. Співробітники CDC виявили 357 осіб, які контактували зі скунсом, донором, реципієнтом та їх біоматеріалами. Після оцінки ризиків зараження 46 із них призначили постконтактну профілактику.
Раніше британські дослідники представили результати випробувань векторної вакцини проти сказу. Препарат, на відміну від інших щеплень, викликав утворення антитіл вже після першої дози і мав задовільний профіль безпеки.
