До невідкладного відділення нідерландської лікарні надійшов 80-річний чоловік без особливостей в анамнезі зі скаргами на біль у грудній клітці протягом 12 годин та підвищенням рівня D-димеру (маркера нещодавнього тромбозу). Його артеріальний тиск був 147/92 мм ртутного стовпа, пульс — 70 ударів на хвилину, а дані огляду — нормальними. Комп'ютерна томографічна ангіографія легень не виявила тромбоемболії легеневих артерій, проте на ній було видно виразкову освіту на висхідній аорті та внутрішньостінкову гематому, яка поширювалася на дугу і верхню частину низхідної аорти. Лікарі Шурд Баувместер (Sjoerd Bouwmeester) та Андре Тьон Юк Тьїн (Andrew Tjon Joek Tjien) з Лікарні Катарини в Ейндховені поділилися цим випадком у The New England Journal of Medicine.
Чоловіку поставили діагноз інтрамуральної гематоми аорти - форми гострого аортального синдрому, при якій кров надходить у середню оболонку судини з формуванням тромбу, що випинає судинну стінку назовні. Цей стан пов'язаний із підвищеним ризиком розшарування аорти. Пацієнту розпочали інфузійну терапію для зниження артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Біль у грудях пройшов, і його перевели до кардіологічного центру. Після розмови з пацієнтом лікарі вирішили не проводити невідкладне хірургічне втручання та продовжити спостереження. На КТ через три спостерігалося збільшення виразковоподібної освіти, і чоловікові виконали відкриту операцію з протезування висхідної аорти над коронарними судинами і половини дуги аорти. У посіченому ділянці судини крім гематоми виявили розрив внутрішньої оболонки та розшарування висхідної аорти. Через шість днів після операції пацієнта виписали із лікарні.
