До невідкладного відділення нідерландської лікарні надійшов 80-річний чоловік без особливостей в анамнезі зі скаргами на біль у грудній клітці протягом 12 годин та підвищенням рівня D-димеру (маркера нещодавнього тромбозу). Його артеріальний тиск був 147/92 мм ртутного стовпа, пульс — 70 ударів на хвилину, а дані огляду — нормальними. Комп'ютерна томографічна ангіографія легень не виявила тромбоемболії легеневих артерій, проте на ній було видно виразкову освіту на висхідній аорті та внутрішньостінкова гематома, яка поширювалася на дугу та верхню частину низхідної аорти. Лікарі Шурд Баувместер (Sjoerd Bouwmeester) та Андре Тьон Юк Тьїн (Andrew Tjon Joek Tjien) з Лікарні Катарини в Ейндховені поділилися цим випадком у The New England Journal of Medicine.
Чоловікові поставили діагноз інтрамуральної гематоми аорти — форми гострого аортального синдрому, коли кров надходить у середню оболонку судини з формуванням тромбу, що випинає судинну стінку назовні. Цей стан пов'язаний із підвищеним ризиком розшарування аорти. Пацієнту розпочали інфузійну терапію для зниження артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Біль у грудях пройшов, і його перевели до кардіологічного центру. Після розмови з пацієнтом лікарі вирішили не проводити невідкладне хірургічне втручання та продовжити спостереження. На КТ через три спостерігалося збільшення виразковоподібної освіти, і чоловікові виконали відкриту операцію з протезування висхідної аорти над коронарними судинами і половини дуги аорти. У посіченому ділянці судини крім гематоми виявили розрив внутрішньої оболонки та розшарування висхідної аорти. Через шість днів після операції пацієнта виписали із лікарні.
