Палеогенетики проаналізували ДНК людини, останки якої майже сто років тому знайшли у статусній гробниці стародавнього міста Ефес. Вчені спростували гіпотезу, що вони могли належати Арсіної IV - сестрі знаменитої єгипетської цариці Клеопатри VII. Геномне дослідження показало, що насправді в гробниці лежали останки хлопчика-підлітка. Про це повідомляється у статті, опублікованій у журналі Scientific Reports.
У 1904 році археологи виявили в центральній частині стародавнього Ефесу статусну монументальну гробницю, широко відому як Октагон. Через чверть століття дослідники розкрили похоронну камеру цієї споруди і знайшли там мармуровий саркофаг, усередині якого лежали останки одного індивіда. В усипальниці не було написів або артефактів, що вказують на особу чи соціальне становище померлого, але, судячи з конструкції гробниці та розташування, її звели для людини з високим статусом.
Потім череп покійного вивезли до Європи, де згодом дослідники дійшли висновку, що, можливо, він належав молодій жінці, якій на момент смерті було близько 20 років (згідно з пізнішими визначеннями — від 15 до 17 років). Через десятиліття виникла гіпотеза, що в гробниці могли лежати останки Арсиної IV - сестри відомої цариці Клеопатри VII, яка вела боротьбу за владу в Єгипті в середині I століття до нашої ери. Спочатку Арсиноя потрапила в полон до Юлія Цезаря, який зглянувся над нею і дозволив тікати з Риму до Ефесу, де через кілька років, у 41 році до нашої ери, її вбили за наказом Марка Антонія.
Герхард Вебер (Gerhard Weber) разом зі своїми колегами з Віденського університету повернувся до вивчення черепа з Ефеса, який нещодавно заново виявили у сховищах Відня. До дослідження також включили стегнову кістку та ребро, які археологи знайшли під час повторного розтину гробниці в Ефесі кілька десятиліть тому. Однак упевненості в тому, що ці кістки належали тій самій людині, що й череп, учені не мали.
Антропологи визначили, що череп належав підлітку з аномаліями у розвитку кісток черепа (особливо верхньої щелепи), який помер у віці 11–14 років, тобто дуже рано, ніж варто було б очікувати для Арсіної. Щоб визначити час, коли жила ця людина, вчені звернулися до радіовуглецевого аналізу. Спочатку дослідники отримали калібровану дату 355-170 років до нашої ери. Однак, зробивши поправку на ймовірний резервуарний ефект, вони дійшли висновку, що дитина померла між 205 і 36 роками до нашої ери. Раніше схожу дату вчені отримали для стегнової кістки цієї гробниці — 210–20 років до нашої ери.
Потім палеогенетики виділили давню ДНК з черепа, стегнової кістки і ребра, щоб визначити, чи належали останки одній людині, якої він (або вони) був статі і звідки походив. і череп, і стегнова кістка (можливо, і ребро, але якість виділеної ДНК із цього елемента залишало бажати кращого) були останками людини чоловічої статі.
Подальше геномне дослідження показало, що хлопчик-підліток, чиє поховання розкопали в Ефесі, мабуть, не було помітної кількості предків з Північної Африки. Натомість його предки, з погляду генетики, були схожі на людей, які у бронзовому та залізному віках, проживали на півдні Європи. Генетично найближче хлопчик опинився до популяцій, які близько 500 року до нашої ери проживали на Апеннінському півострові та на Сардинії.
Нещодавно генетики дісталися дослідження останків передбачуваної жительки Помпей, яка загинула під час виверження Везувію в Будинку Золотого Браслета. Аналіз ДНК показав, що насправді цей чоловік був темношкірим чоловіком.