У дослідженні учасники з Тайваню, Данії та Швеції були поділені на вікові когорти з 1930-х до 1990-х років. Вчені оцінювали у подружжя наявність одного з дев'яти психічних розладів: шизофренії, біполярного розладу, депресії, тривожного розладу, синдромом дефіциту уваги та гіперактивності, аутизму, обсесивно-компульсивного розладу, нервової анорексії, а також розладів, пов'язаних з вживанням.
Виявилося, що люди з психічним розладом частіше одружувалися з партнером із цим самим розладом, ніж без нього, пише Nature. Переважна кількість подружжя була з однаковими діагнозами, але в деяких випадках люди мали різні діагнози з вищезгаданого списку.
«Головний висновок полягає в тому, що ця закономірність зберігається у різних країнах, культурах та поколіннях. При цьому навіть зміни до психіатричної допомоги за останні 50 років не змінили цієї тенденції», — заявив співавтор роботи Чун Чіє Фан.
Примітно, що лише обсесивно-компульсивний розлад, біполярний розлад та нервова анорексія показали відмінності у різних країнах. Наприклад, на Тайвані подружні пари частіше страждали на ДКР, ніж пари в країнах Північної Європи.
Крім того, для більшості розладів ймовірність наявності у партнерів однакового діагнозу трохи збільшувалася з кожним десятиліттям, особливо для тих, хто мав розлад через психоактивні речовини.
На думку Джана Фуллертона, психіатра-генетика з Університету Нового Південного Уельсу в Сіднеї, соціальні та екологічні стресори можуть сприяти виникненню нового діагнозу у здорового партнера, особливо якщо у нього досі були легші, недіагностовані симптоми. Очевидно, що вченим належить провести подальші дослідження, аби зрозуміти причини тенденції. Ймовірно, що результати зможуть покращити профілактику психічних порушень.
Раніше в іншому дослідженні вчені виявили, що щастя одного знижує рівень стресу в іншого. Виявилося, що позитивні емоції однієї людини допомагають іншій впоратися зі стресом без додаткових зусиль.
