Австралійські, американські, британські та нідерландські дослідники повідомили про успіх другої фази клінічних випробувань препарату на основі малої інтерферуючої РНК при підвищеному рівні ліпопротеїну (а). Звіт про роботу опубліковано в Journal of the American Medical Association.
Ліпопротеїн (а), або ЛП(a) - це ліпопротеїн плазми крові, що нагадує ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ, резервуар "поганого" холестерину). Крім характерного для ЛПНГ апоВ-100 він містить аполіпопротеїн (а) — високомолекулярний білок, який нагадує плазміноген, ковалентно зв'язується з апоВ-100 і має велику спорідненість до судинної стінки, тобто сприяє накопиченню в ній холестерину. Структура і концентрація ЛП(а) сильно відрізняються у різних людей, вони практично не залежать від дієти та практично не реагують на стандартні ліпідзнижувальні засоби. Підвищений рівень цього ліпопротеїну спостерігається приблизно у п'ятій частині населення Землі та є незалежним фактором високого ризику атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, стенозу аортального клапана, тромбозу та інсульту.
В даний час тестуються кілька фармакологічних підходів до зниження рівня ЛП(а): блокада зв'язування аполіпопротеїну(а) з апоВ-100 низькомолекулярним препаратом (він успішно пройшов другу фазу випробувань), посттранскрипційний сайленсинг кодуючого ЛП(а) гена LPA в печінці, а також інактивацію цього гена за допомогою редагування основ ДНК (такий препарат уже вводили першим пацієнтам. Зерласіран (SLN360) відноситься до другого підходу. Він є препаратом кон'югованої з N-ацетилгалактозаміном (він розпізнається клітинами печінки) малої інтерферуючої РНК (міРНК), яка пригнічує експресію LPA шляхом деградації його матричної РНК. У клінічних дослідженнях першої фази були отримані задовільні попередні дані щодо його ефективності та безпеки, що дозволило перейти до більш масштабних випробувань.
Стівен Ніссен з Клівлендської клініки з колегами провели подвійні сліпі рандомізовані плацебо-контрольовані випробування другої фази ALPACAR-360 у 26 клінічних центрах Європи та Південної Африки. У них взяли участь 178 пацієнтів (середній вік 63,7 року); відсотка - жінки) з сироватковою концентрацією ЛП(а) 125 і більше (в середньому 213) наномоль на літр і стабільними серцево-судинними захворюваннями. 24 тижні або плацебо.
До 36 тижня терапії у групах активної терапії усереднене за часом зниження рівня ЛП(а), розраховане методом найменших квадратів, порівняно з плацебо становило в середньому −85,6; −82,8 та −81,3 відсотка відповідно, а медіанні зміни цього показника були −94,5; −96,4 та −90,0 відсотка. Найчастішим побічним ефектом була реакція у місці введення, невеликий біль протягом першого дня відчували від 2,3 до 7,1 відсотка учасників. За час випробувань було зареєстровано 20 серйозних небажаних подій у 17 пацієнтів, усі вони визнані не пов'язаними із лікуванням.
Таким чином, препарат міРНК зилнасиран у випробуваних дозах ефективно знижує підвищений рівень ЛП(а) та добре переноситься пацієнтами. В даний час проводяться його випробування третьої фази.
Першим схваленим до застосування препаратом на основі міРНК став патисиран для лікування спадкового транстиреїнового амілоїдозу, другим — гівосиран для терапії гострої печінкової порфірії.