Ретроспективне когортне дослідження корейських вчених показало, що початок або підтримання регулярної фізичної активності у пацієнтів із деменцією знижує ризик смерті від усіх причин. Як повідомляється в The British Journal of Sports Medicine, ризик смерті знижується на 25–30 відсотків.
Останні дослідження показують, що хвороба Альцгеймера є сьомою за значимістю причиною смерті, а пов'язана з нею смертність суттєво зросла. За оцінками, середня тривалість життя після постановки діагнозу деменції становить 4,5 року.
При цьому відомо, що у пацієнтів із деменцією фізична активність потенційно уповільнює її виникнення та прогресування за рахунок впливу на головний мозок. Однак залишається погано вивченим зв'язок між ризиком смерті та зміною фізичної активності до і після встановлення діагнозу деменції.
Щоб вивчити цей зв'язок, група вчених під керівництвом Ен Муна Парку (Yong-Moon Mark Park) з Арканзаського університету медичних наук використовувала дані репрезентативної великомасштабної когорти людей з деменцією в Південній Кореї. Рівень фізичної активності вимірювали за допомогою розробленої Всесвітньою організацією охорони здоров'я Міжнародної короткої анкети фізичної активності. Загалом до когорти включили 60252 особи з деменцією (середній вік — 74,1 року). Основними хворобами, що призводять до деменції, були хвороба Альцгеймера та судинна деменція.
Загалом за 3,7 року спостереження померла 16431 людина. Аналіз виживання показав, що шанс вижити збільшувався в осіб, які регулярно займалися фізичною активністю (p < 0,001). Спостерігалося поступове зниження скоригованого ризику смерті від усіх причин серед пацієнтів із деменцією у міру того, як зростав рівень фізичної активності з розрахунку витраченого на неї часу на тиждень (для тенденції p < 0,001). Загалом, пацієнти з деменцією, які залишалися фізично активними як до, так і після встановлення діагнозу деменції, мали найнижчий ризик смертності від усіх причин після поправки на фактори ризику (відносний ризик 0,71). Однак ризик знижувався і у тих, хто починав займатися фізичною активністю після встановлення діагнозу деменції (відносний ризик 0,77). При цьому зниження рівня фізичної активності після встановлення діагнозу незначно знижувало ризик смерті від усіх причин. Інтенсивність тренувань дозозалежно впливала ризик смерті від усіх причин. На думку вчених, результати цього дослідження свідчать про важливість модифікації способу життя пацієнтів з деменцією щодо фізичної активності для зниження ризику смерті. Проте необхідні подальші дослідження з'ясування причинно-наслідкового зв'язку знайдених залежностей. Раніше ми розповідали, що відправлення електронних листів, активність у соціальних мережах та онлайн-шопінг знижують ризик розвитку деменції у людей похилого віку.