Американські та австралійські дослідники провели рандомізовані клінічні випробування та з'ясували, що оксибутират натрію ефективно зменшує симптоми спастичної дисфонії у тих пацієнтів, які відчувають їхнє полегшення після прийому алкоголю. Звіт опубліковано в Annals of Neurology.
Спастична дисфонія (дистонія гортані, ларингеальна дистонія) - це ідіопатичне неврологічне захворювання, яке проявляється мимовільними спазмами м'язів гортані, як правило, під час промови. Через це голос стає напруженим, уривчастим, хрипким чи скрипучим, що може призводити до порушення комунікації та соціалізації, а також психологічних проблем різного ступеня тяжкості. Захворювання зазвичай розвивається у віці 30-50 років і дещо частіше у жінок, ніж у чоловіків. Як лікування використовують введення ботулотоксину в нижній стравохідний сфінктер або хірургічне селективне перетин гортанного нерва, проте вони допомагають не всім і часто мають побічні ефекти. При цьому деякі пацієнти повідомляють, що спазмів стає відчутно меншим після прийому невеликих кількостей алкоголю.
Оксибутират натрію являє собою сіль гамма-оксимасляної кислоти (ГОМК, GHB), яка служить біохімічним попередником гальмівного медіатора гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), що проникає в мозок. Має седативну та міорелаксуючу дію, деякі ефекти невеликих доз схожі з алкогольною інтоксикацією. Препарат застосовують у різних країнах за різними показаннями та у різних дозах: перорально у відносно невеликих дозах при каталепсії та нарколепсії, а також при абстинентному алкогольному синдромі; внутрішньовенно у великих дозах – для короткочасного чи вступного наркозу.
Крістіна Симонян (Kristina Simonyan) з Гарвардської медичної школи з колегами провела подвійні сліпі рандомізовані плацебо-контрольовані перехресні випробування IIb фази. У них взяли участь 106 пацієнтів (74 з них жінки) з дистонією гортані. Середній вік становив 58,6 року, середня тривалість захворювання - 16 років. 92 учасники раніше отримували ін'єкції ботулотоксину, 23 – фармакологічну терапію (але не під час випробувань).
Всім пацієнтам попередньо виконали стандартизовану пробу з етанолом у дозі 0,8 г 40-градусної горілки на розрахунковий літр загального вмісту води в організмі. Ефект оцінювали за кількістю характерних для захворювання перерв мови у кожному реченні, властивостями голосу, придихання та тремору через 15–120 хвилин після прийому. У 50 учасників спостерігалося зменшення симптомів. Після цього пацієнтам випадково призначали перорально одноразово 1,5 г оксибутирату натрію або плацебо, а наступного дня — навпаки, і реєстрували симптоми через 40 хвилин. Зміни порівняно з вихідним рівнем оцінювали за допомогою лінійної моделі зі змішаними ефектами, заснованої на обмеженій максимальній правдоподібності.
З'ясувалося, що прийом оксибутирату натрію викликав суттєве зменшення симптомів (в середньому на 40,81 відсотка; p = 0,008) у учасників з позитивною відповіддю на алкоголь, за відсутності відповіді на цю пробу ефект був незначним (p = 0,42). Дія ліків поступово зникала протягом 300 хвилин без рикошетних ефектів. Когнітивні функції, суїцидальні нахили та основні показники життєдіяльності ніяк не змінювалися; основні побічні ефекти включали легке запаморочення, нудоту та сонливість.
Таким чином, оксибутират натрію може викликати клінічно значуще поліпшення у субпопуляції пацієнтів зі спастичною дистонією, які відповідають на алкоголь, і є першим патофізіологічно релевантним пероральним препаратом для її лікування. Нині автори роботи проводять випробування третьої фази.
Раніше американські вчені виростили з індукованих плюрипотентних стовбурових клітин людини модель голосових зв'язок, здатних виробляти звуки і навіть реагувати на тютюновий дим.