Американські та австралійські дослідники провели клінічні випробування та з'ясували, що прийом мувалапліну ефективно знижує підвищений рівень ліпопротеїну (а) у крові пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком. Звіт про роботу опубліковано в Journal of the American Medical Association.
Ліпопротеїн (а), або ЛП(a), є різновидом плазмових ліпопротеїнів, що нагадує ліпопротеїни низької щільності (ЛПНГ), холестерин яких називають «поганим». На відміну від ЛПНГ він крім апоВ-100 містить аполіпопротеїн (а) - високомолекулярний білок, що нагадує плазміноген, який ковалентно зв'язується з апоВ-100 і має велику спорідненість до судинної стінки. Структура та сироваткова концентрація ЛП(а) сильно відрізняються у різних людей, вони обумовлені генетичними особливостями та практично не залежать від дієти. Його підвищений рівень є незалежним фактором високого ризику атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, стенозу аортального клапана, тромбозу та інсульту.
Більшість ліпідзнижуючих засобів на нього не діють (є дані про помірну ефективність аторвастатину); зазвичай застосовують високі дози нікотинової кислоти та, у важких випадках, аферез ЛПНЩ. У розробці є й інші засоби, у тому числі антисенс-олігонуклеопептиди. Мувалаплін є низькомолекулярною сполукою для перорального прийому, яка блокує взаємодію аполіпопротеїну (а) з апоВ-100 і таким чином запобігає складання ЛП(а).
Після успіху пілотних досліджень першої фази Стівен Ніколс (Stephen Nicholls) з Університету Монаша з колегами зі США провів подвійні сліпі рандомізовані плацебо-контрольовані випробування другої фази KRAKEN у 43 клініках Азії, Європи, Австралії, Бразилії та США. У них взяли участь 233 пацієнти (медіанний вік 66 років; 33 відсотки — жінки) з рівнем ЛП(а) 175 наномоль на літр і вище та ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом або сімейною гіперхолестеринемією. Випадково у співвідношенні 1:2:2:2 їм призначали 10, 60 або 240 міліграм активного препарату на день або плацебо.
Через 12 тижнів терапії прийом 10, 60 та 240 міліграм мувалапліну призводив до середнього зниження концентрації ЛП(а) порівняно з плацебо на 47,6; 81,7 та 85,8 відсотка при аналізі сироватки крові на інтактний ЛП(а) та 40,4; 70,0 та 68,9 відсотка при аналізі на основі аполіпопротеїну (а). Активна терапія в цих дозах призвела до зниження рівня ЛП(а) нижче 125 наномоль на літр (показник дуже високого ризику) у 64,2; 95,9 та 96,7 відсотка учасників при першому виді аналізу та у 38,9; 81,9 та 77,4 відсотка – при другому. Крім того, при ній спостерігалося значне зниження рівнів окислених фосфоліпідів аполіпопротеїнів і (а), а також холестерину ЛПНГ.
Переносимість мувалапліна була гарною. Частота небажаних явищ значуще не відрізнялася в групах активного лікування та плацебо і склала близько шести відсотків. індикатора запалення), печінкових ферментів та білірубіну зареєстровано не було.
Таким чином, пероральний прийом мулвалапліну за 12 тижнів ефективно знизив рівень ЛП(а) у сироватці крові незалежно від типу аналізу та добре переносився. Його ефект на серцево-судинні ризики належить встановити у більш масштабних та тривалих випробуваннях.
Раніше британські та новозеландські дослідники повідомили про оптимістичні результати клінічних випробувань редагування основ ДНК для лікування гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії.