Дослідники з чотирьох країн повідомили про успіх другої фази клінічних випробувань антагоніста метаботропних глутаматних рецепторів мавоглуранту при розладі, пов'язаному із вживанням кокаїну. При його прийомі учасники вживали значно менше кокаїну та алкоголю проти плацебо. Звіт про роботу опубліковано в журналі Science Translational Medicine.
Глутамат є основним збуджуючим нейромедіатором. Його швидкі ефекти реалізуються за рахунок іонотропних NMDA та AMPA рецепторів, а повільні – за допомогою пов'язаних з G-білками метаботропних рецепторів mGluR, яких відомо вісім видів. Доклінічні дослідження показали, що фармакологічне інгібування метаботропних глутаматних рецепторів типу 5 (mGluR5) пригнічує пошук і самовведення кокаїну у тварин, а нокаут гена цього рецептора усуває підкріплюючі та стимулюючі ефекти речовини. Мавоглурант (AFQ056) дозозалежно зв'язується з алостеричним сайтом mGluR5 і діє як селективний неконкурентний антагоніст цих рецепторів.
Фабриціо Гаспаріні (Fabrizio Gasparini) з компанії Novartis Pharma з колегами з Аргентини, Іспанії, США та Швейцарії провів подвійні сліпі рандомізовані плацебо-контрольовані випробування другої фази у трьох країнах. У них взяли участь 68 пацієнтів (82,4 відсотка — чоловіки) із розладом, пов'язаним із вживанням кокаїну. 31 із них протягом 98 днів приймав мавоглурант у дозі до 200 міліграм (її титрували індивідуально протягом перших двох тижнів) двічі на день, решта 37 – плацебо.
При оцінці кількості днів із застосуванням кокаїну шляхом самозвітів за ретроспективною хронологічною шкалою апостеріорна ймовірність зниження прийому кокаїну була не менше 99 відсотків для різниці між групами менше нуля відсотків і не менше 36,6 відсотка для різниці менше 10 відсотків (p = 0,021). При цьому пропорція днів із вживанням кокаїну в основній групі суттєво зменшувалася під час лікування (p = 0,042 у другому місяці та p = 0,003 у третьому). Також мавоглурант знижував вживання кокаїну за даними аналізів сечі на його метаболіт бензоїлекгонін (p = 0,025) та алкоголю в самозвітах за ретроспективною хронологічною шкалою (p = 0,072).
Клінічного покращення за шкалою CGI до кінця випробувань досягли 90,9 процента учасників з основної групи проти 46,6 процента з контрольної. Повністю утримувалися від прийому кокаїну протягом останніх трьох тижнів роботи 41,4 проти 16,7 відсотка за самозвітами (p = 0,027) та 27,6 проти 8,3 відсотка за аналізами сечі (p = 0,040). Аналогічне утримання від прийому алкоголю становило 31,0 проти 11,1 відсотка. Аналіз волосся на метаболіти кокаїну та алкоголю (бензоїлекгонін, норкокаїн, кокаетилен та етилглюкуронід) підтвердили більш виражене їх зниження при прийомі активного препарату. Профіль небажаних явищ був порівнянним в основній та контрольній групах.
Таким чином, у мультицентрових, але відносно невеликих та короткочасних випробуваннях антагоніст mGluR5 мавоглурант суттєво знизив вживання кокаїну та алкоголю при розладі, пов'язаному із вживанням кокаїну. Уточнити клінічну значущість цього ефекту належить більш масштабних і тривалих випробувань.
Раніше американські дослідники показали, що доступність mGluR5 для його ліганду в декількох ділянках мозку може бути біомаркером схильності до суїциду при посттравматичному стресовому розладі.