Вчені проаналізували дані понад 380 тис. чоловіків і жінок віком від 65 років, які проживають у Канаді, Фінляндії та Новій Зеландії. Всі учасники отримували відхід від соціальних служб країни проживання, який дозволяв їм довше зберігати незалежність. Вчені оцінили всі фактори від віку до анамнезу та зіставили, як вони впливали на ризик передчасної смертності протягом року спостережень. Висновки опубліковані на сайті Університету Ватерлоо.
Хоча самотність була поширена серед добровольців, вона не була пов'язана з підвищеними ризиками смерті. Навпаки, ризики смерті в самотніх людей були навіть нижчими порівняно з не самотніми після врахування віку, стану здоров'я та інших важливих критеріїв.
Примітно, що учасники у вищій фізичній формі отримували менше допомоги були схильні відчувати самотність.
"Таким чином, важливо розглядати самотність як проблему якості життя, а не зосереджуватись виключно на потенційних ризиках смертності", - заявили автори.
Вчені не спростовують того факту, що самотність залишається серйозною загрозою психологічного благополуччя людини і ця проблема справді актуальна для людей похилого віку. Проте більш раціонально було б направити сили на покращення якості життя людей у віці, вважають вони.
Нещодавно інші вчені виявили у крові біомаркери, пов'язані з погіршенням здоров'я на тлі дефіциту спілкування. Це відкриття може стати основою для тесту на самотність, який дозволить об'єктивно виявляти людей з групи ризику.
