Йоханна Куусисто (Johanna Kuusisto) з колегами по Університету Східної Фінляндії провела популяційне дослідження та з'ясувала, що біомаркери інсулінорезистентності можуть бути незалежним предиктором розвитку найпоширеніших захворювань клапанів серця — аортального стенозу. До аналізу увійшли 10144 чоловіки, які взяли участь у дослідженні METSIM і не мали поразок аортального клапана на початковому рівні. Усі вони проходили різнобічне обстеження на антропометричні, метаболічні та запальні біомаркери. Їх зв'язок з подальшим розвитком аортального стенозу оцінювали шляхом основних компонентів і коксівським регресійним аналізом. Результати опубліковані у журналі Annals of Medicine.
За медіанний період спостереження в 10,8 року аортальний стеноз розвинувся у 116 (1,1 відсотка) учасників у медіанному віці 62 роки. (95-відсотковий довірчий інтервал 1,12–1,69; p = 2,1 × 10-3) до 1,44 (95-відсотковий довірчий інтервал 1,23–1,68; p = 4,0 × 10-6), а також індекс чутливості до інсуліну Мацуди (HR); 0,56-0,82; p = 6,9 × 10-5) і сироваткова концентрація С-пептиду (HR 1,47; 95-відсотковий довірчий інтервал 1,22-1,77; p = 5,0 × 10-5). корелював із віком, систолічним артеріальним тиском, індексом маси тіла, ставленням кіл талії та стегон, зростанням, масою жиру в організмі, масою без жиру та рівнем високочутливого С-реактивного білка.
