Інсулінорезистентність назвали незалежним предиктором аортального стенозу

Йоханна Куусисто (Johanna Kuusisto) з колегами по Університету Східної Фінляндії провела популяційне дослідження та з'ясувала, що біомаркери інсулінорезистентності можуть бути незалежним предиктором розвитку найпоширеніших захворювань клапанів серця — аортального стенозу. До аналізу увійшли 10144 чоловіки, які взяли участь у дослідженні METSIM і не мали поразок аортального клапана на початковому рівні. Усі вони проходили різнобічне обстеження на антропометричні, метаболічні та запальні біомаркери. Їх зв'язок з подальшим розвитком аортального стенозу оцінювали шляхом основних компонентів і коксівським регресійним аналізом. Результати опубліковані у журналі Annals of Medicine.

За медіанний період спостереження в 10,8 року аортальний стеноз розвинувся у 116 (1,1 відсотка) учасників у медіанному віці 62 роки. (95-відсотковий довірчий інтервал 1,12–1,69; p = 2,1 × 10-3) до 1,44 (95-відсотковий довірчий інтервал 1,23–1,68; p = 4,0 × 10-6), а також індекс чутливості до інсуліну Мацуди (HR); 0,56-0,82; p = 6,9 × 10-5) і сироваткова концентрація С-пептиду (HR 1,47; 95-відсотковий довірчий інтервал 1,22-1,77; p = 5,0 × 10-5). корелював із віком, систолічним артеріальним тиском, індексом маси тіла, ставленням кіл талії та стегон, зростанням, масою жиру в організмі, масою без жиру та рівнем високочутливого С-реактивного білка.

Від DrMoro

Originaltext
Diese Übersetzung bewerten
Mit deinem Feedback können wir Google Übersetzer weiter verbessern
Dieses Formular wird nicht unterstützt
Aus Sicherheitsgründen solltest du keine Informationen über diese Art von Formular senden, während du Google Translate verwendest.
OkZur Original-URL