Клінічне дослідження датських вчених показало, що серед пацієнтів з тяжким остеоартритом тазостегнового суглоба тотальне ендопротезування – заміна на протез тазостегнового суглоба – ефективніше впоралося з болем та порушенням функції суглоба ніж силові тренування. До програми тренувань входили заняття на велотренажері, жим ногами та інші вправи. Робота опублікована в The New England Journal of Medicine.
Остеоартроз, або остеоартрит, кульшового суглоба вражає понад 33 мільйони людей у всьому, призводячи до суттєвої інвалідизації. Як радикальне лікування виступає тотальне ендопротезування суглоба, коли тазостегновий суглоб замінюється імплантатом. Ця процедура ефективно полегшує біль у тазостегновому суглобі, зменшує функціональні порушення та покращує якість життя.
Щороку в усьому світі проводиться понад мільйон тотальних ендопротезувань тазостегнового суглоба. Однак, незважаючи на частоту тотального ендопротезування тазостегнового суглоба, у рандомізованих дослідженнях відсутні дані щодо порівняння ефективності цієї процедури з нехірургічними методами лікування остеоартриту: наприклад, з фізичною реабілітацією, що включає силові тренування.
Група лікарів під керівництвом Томаса Фрідендаля (Thomas Frydendal) з Університету Південної Данії провела рандомізоване дослідження, в якому порівнювалася ефективність тотального ендопротезування тазостегнового суглоба та фізична реабілітація із силовими вправами. У дослідження включили 109 пацієнтів віком від 50 років із показаннями до операції з ендопротезування тазостегнового суглоба. До групи операції потрапило 53 особи, а до групи силових тренувань — 56 осіб. Середній вік пацієнтів становив 67,6 року, а середня тривалість симптомів з боку кульшового суглоба - 1,7 року. Загалом 12 пацієнтам із групи силових тренувань було проведено тотальне ендопротезування кульшового суглоба.
Програма силових тренувань проводилася фізіотерапевтами у вигляді індивідуальних занять тривалістю одну годину двічі на тиждень протягом 12 тижнів. Стандартний протокол включав 10-хвилинну розминку на велотренажері, за якою слідували чотири вправи з обтяженнями (жим ногами, розгинання стегна, згинання стегна та відведення стегна), які виконувались для обох ніг по черзі з використанням силових тренажерів або тросових блоків протягом трьох підходів розділених 60 секундами відпочинку. Згодом кількість повторень зменшувалася в міру збільшення тренувального навантаження.
Середнє збільшення оцінки болю та функції тазостегнового суглоба порівняно з вихідним рівнем за шість місяців склало 15,9 бала за оксфордською шкалою у групі ендопротезування порівняно з 4,5 бала у групі силових тренувань (чим вище бал, тим вища оцінка функції тазостегнового суглоба та менший біль, p < 0,001). Загалом, через шість місяців у групі операції спостерігалося більш значне поліпшення функції та болю, ніж у групі силових тренувань, за всіма показниками інвалідності тазостегнового суглоба та результатів остеоартриту. На думку авторів роботи, ці результати можуть допомогти ортопедам у прийнятті вірного рішення щодо операції із заміни кульшового суглоба у пацієнтів зі значним зниженням його функції. Втім, не зайвим буде проведення масштабніших клінічних досліджень для підтвердження знайдених асоціацій. Дізнатися, які органи та частини тіла медицина вже навчилася пересаджувати (або безболісно відрізати), можна у матеріалі «Незамінні є?».