Палеоантропологи виявили в Сварткрансі добре збереглися стегнову, великогомілкову та частину тазової кістки молодого дорослого масивного австралопітека, який жив між 2,3 та 1,7 мільйона років тому. Цінні фрагменти посткраніального скелета дозволили визначити, що цей південноафриканський парантроп із «Колиски людства» головним чином пересувався на двох ногах і відрізнявся дуже невеликими розмірами — його зріст, мабуть, ледве перевищував один метр, а вага — 27 кілограмів. Крім того, як повідомляється в статті, опублікованій в Journal of Human Evolution, схоже, що ця особина була здобиччю хижака, можливо, стародавнього леопарда.
На території Південної Африки, недалеко від Йоганнесбурга, знаходиться так звана Колиска людства — група місцезнаходжень, що входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка в першу чергу добре відома завдяки численним викопним залишкам різних гомінін: австралопітеков (Australopithecus), парантропітов і параномістів.
Однією з найвідоміших пам'яток, розташованих на цій території, є печера Сварткранс, дослідження якої почалися ще в середині минулого століття. За минулі десятиліття вчені виявили в цьому місці безліч зубів, фрагментів кісток черепа і навіть майже цілі черепи і щелепи древніх гомінін: африканських австралопітеків (A. africanus), ранніх Homo і масивних парантропів (P. robustus). Але при цьому кістки посткраніального скелета там зустрічаються не так часто, як би хотілося вченим. Більше того, наприклад, посткраніальний скелет парантропів (у тому числі і східноафриканських видів) досі погано досліджено через те, що відомо дуже мало подібних скам'янілостей, які можна було надійно пов'язати з цими гомінінами.
Але роботи тривають, і цього разу Тревіс Пікерінг (Travis Rayne Pickering) із Вісконсінського університету в Мадісоні разом із колегами з Німеччини, США та ПАР описав результати подальших досліджень матеріалів із Сварткранса. Кілька років тому на цій пам'ятці вчені витягли шматки брекчії різних розмірів із шару, що сформувався між 2,3 та 1,7 мільйонами років тому, а потім акуратно розбирали гірську породу в лабораторії, що й принесло результат.
В породе исследователи нашли окаменевшие кости, которые, по всей видимости, принадлежали одной древней особи, получившей обозначение SWT-1/HR-2b. По мнению палеоантропологов, вероятно, это остатки молодой взрослой особи массивного парантропа (P. robustus). В руки ученых попали почти полные бедренная и большеберцовая кость, а также часть левой тазовой кости, причем последние две лежали почти в сочлененном виде.
Изучив эти находки, ученые сделали несколько интересных наблюдений. Во-первых, строение костей предполагает, что массивные парантропы были приспособлены к хождению на двух ногах по твердой поверхности, хотя это и не исключает, что в случае необходимости они могли лазать по деревьям. Во-вторых, палеоантропологи оценили вероятный рост и вес этого гоминина, которые составили примерно 103 сантиметра и 27,4 килограмма соответственно — приблизительно столько же, что и у известных ископаемых карликовых людей (H. floresiensis) с острова Флорес. Для сравнения: предполагаемый рост ардипитека Арди (Ardipithecus ramidus) и австралопитека Люси (A. afarensis), по данным ученых, составлял около 118 и 110 сантиметров, а масса тела — приблизительно 32,1 и 26 килограмм соответственно. Причем в случае с массивным парантропом из Сварткранса, пока остается непонятно, принадлежали ли эти остатки самцу или самке.
Помимо этого, исследователи обратили внимание на повреждения на изученных костях парантропа, которые говорят о том, что, вполне вероятно, он стал добычей хищника среднего или крупного размера. По мнению ученых, вполне возможно, что небольшой гоминин пострадал от древнего леопарда, под размерный класс добычи которого он попадал. Примечательно, что в том же слое брекчии, где нашли остатки этого парантропа, ученые также обнаружили целый череп леопарда (Panthera pardus).
Много лет назад в Сварткрансе нашли фрагмент черепа древнего гоминина, которого около 1,9–1,8 миллиона лет назад, по-видимому, убил леопард. Недавно ученые повторно исследовали эту окаменелость и пришли к выводу, что, вероятно, она принадлежала человеку прямоходящему (H. erectus), а не массивному парантропу, как это считалось долгое время.