Донорські кровотворні клітини виявилися не схильні накопичувати мутації після пересадки

Американські дослідники виконали секвенування ДНК 16 пар донорів і реципієнтів стовбурових клітин кісткового мозку через десятки років після трансплантації і дійшли висновку, що вона не призводить до вираженої експансії пересаджених мутантних клітин, що підвищує ризик онкозахворювань. Звіт про роботу опубліковано в журналі Science Translational Medicine.

Після трансплантації відносно невелика фракція стовбурових клітин донора має повністю сформувати кровотворну систему реципієнта, що потребує великої кількості поділів. Через це існують побоювання виникнення у реципієнта олігоклонального або клонального гемопоезу, при якому стовбурові клітини з будь-якою мутацією формують суттєву субпопуляцію клітин крові. У людей загалом частота цього явища збільшується з віком (спостерігається у 10–20 відсотків після 70 років), воно пов'язане з різко підвищеним ризиком онкогематологічних та серцево-судинних захворювань, а також загальною смертністю.

Щоб зрозуміти, чи виправдані побоювання, пов'язані з клональним гемопоезом, після трансплантації кровотворних клітин, Масумі Уеда Осіма (Masumi Ueda Oshima) з Онкоцентру імені Фреда Хатчинсона і Вашингтонського університету з колегами взяли свіжі зразки крові до 16 пар донор 45,7 (медіанний період 33,8) року (включаючи найдовгоживучих реципієнтів у світі). У 14 пацієнтів джерелом стовбурових клітин став кістковий мозок донора, у 11 випадках показанням для трансплантації було злоякісне новоутворення. Також у розпорядженні дослідників опинилися консервовані зразки крові 11 донорів, забрані до процедури.

У всіх зразках високочутливим секвенування проаналізували гени, що часто мутують при клональному гемопоезі та мієлоїдних новоутвореннях. Клональний гемопоез розцінювали як генетичний варіант, виявлений як мінімум у двох дуплексних консенсусних послідовностях, кожна з яких є дволанцюжковою молекулою ДНК. У всіх 16 донорів віком від 12 до 84 років було виявлено численні екзонні варіанти клонального гемопоезу, пов'язані з гострим мієлолейкозом, включаючи характерні мутації генів DNMT3A, TET2 та ASXL1. Їхня частота передбачувано збільшувалася з віком. Найчастіше це були міссенс- та нонсенс-мутації, а також зрушення рамки зчитування. Подібні тенденції клонального гемопоезу спостерігалися і у донорів, і реципієнтів після трансплантації; шість із семи найбільш мутованих генів виявилися загальними з доступними ранніми зразками донорів.

Анализ темпа изменений частоты мутаций с возрастом показал, что их уровень у доноров растет со временем, причем особенно выраженно в генах, связанных с миелоидными новообразованиями. При этом абсолютная частота мутаций, несмотря на возрастание, оставалась крайне низкой, редко превышая одну на миллион наблюдений даже у самых старших доноров. Сравнительный анализ накоплений мутаций этих генов у реципиентов по годам после трансплантации не выявил существенной разницы с донорами (2,6 против 2,0 процента в год); каких-либо характерных кластеров мутаций, потенциально связанных с пересадкой клеток, в обеих группах выявлено не было.

Попарный анализ вариантов генов, связанных с миелоидными новообразованиями, у доноров и реципиентов выявил от четырех до 69 (медианное число 17) вариантов, общих в каждой паре. Из общей суммы 393 общих вариантов 22 (5,6 процента) демонстрировали в 10 и более раз повышенную частоту вариантных аллелей у реципиентов, однако у всех пар, кроме двух, она была ниже уровня детекции большинством доступных коммерческих систем секвенирования. Также были получены указания на то, что некоторые мутации в клональном гемопоэзе, связанные со старением организма, могу давать преимущества в росте стволовым клеткам поле трансплантации, однако из-за небольшого размера выборки статистическую значимость этого оценить не удалось. Экспансия частоты вариантных аллелей у реципиентов умеренно положительно коррелировала со временем, прошедшим с пересадки, но не с возрастом донора.

Таким образом, даже спустя десятилетия после трансплантации кроветворных стволовых клеток распространенной ускоренной клональной экспансии их у реципиента не происходит, что свидетельствует о внушительной регенерационной способности человеческой кроветворной системы, заключают авторы работы.

Полученные результаты дополняют и отчасти опровергают раннюю работу сотрудников того же Вашингтонского университета, выявивших признаки клонального гемопоэза у молодых доноров, который они передают реципиентам (что согласуется с нынешними выводами), и заподозривших, что у реципиентов они склонны к накоплению и умножению (а это не подтвердилось).

От DrMoro

Originaltext
Diese Übersetzung bewerten
Mit deinem Feedback können wir Google Übersetzer weiter verbessern
Dieses Formular wird nicht unterstützt
Aus Sicherheitsgründen solltest du keine Informationen über diese Art von Formular senden, während du Google Translate verwendest.
OkZur Original-URL