Цзіньці Ван (Jinqi Wang) зі Московського медичного університету в Пекіні з колегами з Австралії, Китаю та США провів лонгітюдне когортне дослідження та виявив, що самотність у дитячому віці пов'язана з прискореним зниженням когнітивних функцій та деменцією у подальшому житті. У роботі використали дані майже 13,6 тисяч осіб (середній вік 58,34 року; 52,8 відсотка — жінки) з національно репрезентативної когорти CHARLS. Дитячу самотність визначали як суб'єктивне часте відчуття самотності та відсутності близьких друзів віком до 17 років, когнітивні функції вимірювали за показниками епізодичної пам'яті та виконавчих функцій, деменцію виявляли за когнітивними та функціональними порушеннями або діагнозу лікаря. Аналіз проводили за допомогою лінійних моделей зі змішаними ефектами та коксівських моделей пропорційних ризиків. Стаття опублікована у журналі JAMA Network Open.
4,2 відсотка учасників відчували самотність у дитинстві, ще у 48 відсотків цей стан був можливим. Порівняно з тими, хто його не відчував, і у перших, і у других спостерігалося прискорене зниження когнітивних функцій у середньому та літньому віці (β-0,03 та -0,02 стандартних відхилень на рік відповідно). Також самотність у дитинстві виявилася пов'язаною з підвищеною ймовірністю розвитку деменції (відношення ризиків 1,47). Ці закономірності зберігалися при введенні поправок на самотність у дорослому житті та обмеження аналізу тими, хто його не відчував. Доросла самотність була медіатором 8,5 відсотка зв'язку дитячого з когнітивним зниженням та 17,2 відсотка — з деменцією, але не модифікувала ці зв'язки.
