Американські та британські дослідники провели рандомізовані клінічні випробування та дійшли висновку, що електростимуляція мозку постійним струмом у домашніх умовах під віддаленим наглядом медперсоналу ефективна та безпечна при великому депресивному розладі .
Першою лінією лікування великого депресивного розладу служать фармакологічні антидепресанти і психотерапія, проте більш ніж третини пацієнтів вони не допомагають досягти повної ремісії. стрічці) подається слабкий постійний струм. На відміну від транскраніальної магнітної стимуляції, що безпосередньо викликає потенціали дії в заданих областях мозку, така дія модулює потенціал спокою і, як наслідок, збудливість кори мозку.
Як правило, при такій електростимуляції анод накладають у підочноямковій або лобово-скроневій ділянці над лівою дорсолатеральною префронтальною корою, а катод - над правою. Це призводить до суттєвих змін зв'язності в мережах пасивного режиму роботи мозку, співвіднесення із самим собою та виконавчого контролю. У метааналізі дев'яти клінічних випробувань у стаціонарних умовах подібний метод дозволив досягти більшої частоти клінічної відповіді (30,9 проти 18,9 відсотка) та ремісії великого депресивного розладу (19,9 проти 11,7 відсотка) порівняно з плацебо-впливом.
Щоб перевірити ефективність та безпеку транскраніальної електростимуляції в домашніх умовах, Синтія Фу (Cynthia Fu) з Лондонського університетського коледжу з колегами з Великобританії та США провела повністю віддалені мультицентрові подвійні сліпі плацебо-контрольовані рандомізовані випробування Empower. У них взяли участь 174 пацієнти (середній вік 37,63 роки; 69 відсотків — жінки) з великим депресивним розладом та поточним депресивним епізодом як мінімум помірного ступеня тяжкості (не менше 16 балів за шкалою Гамільтона, в середньому 19,07 бала), не які отримували лікування або приймали стабільну дозу антидепресантів з психотерапією або без її протягом шести та більше тижнів.
Участников снабжали необходимым оборудованием и случайным образом половине из них проводили активную электростимуляцию током силой два миллиампера, другой половине ток подавали лишь кратковременно, чтобы симулировать активное воздействие. Сессии терапии продолжались 30 минут. В первые три недели проводили по пять сеансов еженедельно, затем еще семь недель — по три сеанса. Перед началом и в течение терапии пациентов консультировали психиатры по видеосвязи.
Уровень досрочного прекращения лечения был схожим в основной и контрольной группах: 14,9 и 13,7 процента (p = 0,99). Через 10 недель активной электростимуляции наблюдалось выраженное улучшение по шкале Гамильтона: в среднем на 9,41 до 9,58 против на 7,14 до 11,66 балла по сравнению с плацебо (p = 0,012). Клинически значимый ответ был получен у 58,3 против 37,8 процента участников в этих группах (p = 0,017), а ремиссия достигнута у 44,9 против 21,8 процента (p = 0,004). По шкале MADR улучшение в основной и контрольной группах составило 11,31 до 12,46 против 7,74 до 15,30 балла (p = 0,006); частота клинического ответа — 64,2 против 32,3 процента (p < 0,001), ремиссии — 57,5 против 29,4 процента (p = 0,002). Схожие результаты наблюдались и при субъективной оценке симптомов пациентами по шкале MADRS-S. Также при активном лечении происходило значимое уменьшение сопутствующих симптомов тревожности и гипомании. Переносимость терапии в целом была хорошей. Среди побочных эффектов при активной стимуляции чаще, чем при назначении плацебо, наблюдались покраснение кожи под электродами (63,5 против 18,5 процента; p < 0,001), раздражение кожи (6,9 против 0 процентов; p = 0,03) и нарушения концентрации внимания (14,1 против 3,7 процента; p = 0,03). Двое участников из основной группы сообщили об ожогах в месте наложения анода, вероятно, связанных с использованием высохшей губчатой прокладки. Остаточных повреждений кожи или рубцевания не было ни у одного пациента. Серьезных физических и психических осложнений зарегистрировано не было. По результатам испытаний самостоятельное использование транскраниальной стимуляции мозга постоянным током при большом депрессивном расстройстве признали достаточно эффективным, безопасным и приемлемым для пациентов. Ранее американские исследователи провели пилотные испытания на добровольцах и выяснили, что транскраниальная фокусированная ультразвуковая стимуляция задней поясной коры мозга снижает функциональную связность в сети пассивного режима работы мозга и усиливает чувство осознанности — схожие эффекты производит медитация.