Американські та британські дослідники провели рандомізовані клінічні випробування та дійшли висновку, що електростимуляція мозку постійним струмом у домашніх умовах під віддаленим наглядом медперсоналу ефективна та безпечна при великому депресивному розладі. Звіт про роботу опубліковано в журналі Nature Medicine.
Першою лінією лікування великого депресивного розладу є фармакологічні антидепресанти та психотерапія, проте більш ніж третини пацієнтів вони не допомагають досягти повної ремісії. Одним з альтернативних методів лікування в подібній ситуації служить транскраніальна електростимуляція, при якій через електроди на шкірі голови (зазвичай закріплені на еластичному ковпаку або стрічці) подається постійний слабкий струм. На відміну від транскраніальної магнітної стимуляції, що безпосередньо викликає потенціали дії в заданих областях мозку, така дія модулює потенціал спокою і, як наслідок, збудливість кори мозку.
Як правило, при такій електростимуляції анод накладають у підочноямковій або лобово-скроневій ділянці над лівою дорсолатеральною префронтальною корою, а катод - над правою. Це призводить до суттєвих змін зв'язності в мережах пасивного режиму роботи мозку, співвіднесення із самим собою та виконавчого контролю. У метааналізі дев'яти клінічних випробувань у стаціонарних умовах подібний метод дозволив досягти більшої частоти клінічної відповіді (30,9 проти 18,9 відсотка) та ремісії великого депресивного розладу (19,9 проти 11,7 відсотка) порівняно з плацебо-впливом.
Щоб перевірити ефективність та безпеку транскраніальної електростимуляції в домашніх умовах, Синтія Фу (Cynthia Fu) з Лондонського університетського коледжу з колегами з Великобританії та США провела повністю віддалені мультицентрові подвійні сліпі плацебо-контрольовані рандомізовані випробування Empower. У них взяли участь 174 пацієнти (середній вік 37,63 роки; 69 відсотків — жінки) з великим депресивним розладом та поточним депресивним епізодом як мінімум помірного ступеня тяжкості (не менше 16 балів за шкалою Гамільтона, в середньому 19,07 бала), не які отримували лікування або приймали стабільну дозу антидепресантів з психотерапією або без її протягом шести та більше тижнів.
Участников снабжали необходимым оборудованием и случайным образом половине из них проводили активную электростимуляцию током силой два миллиампера, другой половине ток подавали лишь кратковременно, чтобы симулировать активное воздействие. Сессии терапии продолжались 30 минут. В первые три недели проводили по пять сеансов еженедельно, затем еще семь недель — по три сеанса. Перед началом и в течение терапии пациентов консультировали психиатры по видеосвязи.
Уровень досрочного прекращения лечения был схожим в основной и контрольной группах: 14,9 и 13,7 процента (p = 0,99). Через 10 недель активной электростимуляции наблюдалось выраженное улучшение по шкале Гамильтона: в среднем на 9,41 до 9,58 против на 7,14 до 11,66 балла по сравнению с плацебо (p = 0,012). Клинически значимый ответ был получен у 58,3 против 37,8 процента участников в этих группах (p = 0,017), а ремиссия достигнута у 44,9 против 21,8 процента (p = 0,004). По шкале MADR улучшение в основной и контрольной группах составило 11,31 до 12,46 против 7,74 до 15,30 балла (p = 0,006); частота клинического ответа — 64,2 против 32,3 процента (p < 0,001), ремиссии — 57,5 против 29,4 процента (p = 0,002). Схожие результаты наблюдались и при субъективной оценке симптомов пациентами по шкале MADRS-S. Также при активном лечении происходило значимое уменьшение сопутствующих симптомов тревожности и гипомании. Переносимость терапии в целом была хорошей. Среди побочных эффектов при активной стимуляции чаще, чем при назначении плацебо, наблюдались покраснение кожи под электродами (63,5 против 18,5 процента; p < 0,001), раздражение кожи (6,9 против 0 процентов; p = 0,03) и нарушения концентрации внимания (14,1 против 3,7 процента; p = 0,03). Двое участников из основной группы сообщили об ожогах в месте наложения анода, вероятно, связанных с использованием высохшей губчатой прокладки. Остаточных повреждений кожи или рубцевания не было ни у одного пациента. Серьезных физических и психических осложнений зарегистрировано не было. По результатам испытаний самостоятельное использование транскраниальной стимуляции мозга постоянным током при большом депрессивном расстройстве признали достаточно эффективным, безопасным и приемлемым для пациентов. Ранее американские исследователи провели пилотные испытания на добровольцах и выяснили, что транскраниальная фокусированная ультразвуковая стимуляция задней поясной коры мозга снижает функциональную связность в сети пассивного режима работы мозга и усиливает чувство осознанности — схожие эффекты производит медитация.