Палеогенетики проаналізували ДНК, яку виділили із стародавніх останків, знайдених на італійській палеолітичній пам'ятці Ріпаро-Тальенті. Вчені дійшли висновку, що нижня щелепа та кістки посткраніального скелета належали, швидше за все, одному дорослому чоловікові, а не двом індивідам, як це передбачалося раніше. Як повідомляється у статті, опублікованій у журналі Communications Biology, вік останків становить понад 16 тисяч років.
В італійській провінції Верона, розташованій на півночі країни, знаходиться карстовий навіс Ріпаро-Тальенте, який є археологічною пам'яткою середнього і верхнього палеоліту, відкритий ще в 1958 році. дослідники виявили там останки неандертальців та людей сучасного анатомічного вигляду Так, у 1963 році археологи знайшли в перемішаних відкладеннях цієї пам'ятки нижню щелепу кроманьйонця, а десять років потому — поховання людини, у якої був відсутній череп.
Палеоантропологи визначили, що і щелепа, і посткраніальний скелет належали дорослим чоловікам, які померли у віці приблизно 22-30 років. Незважаючи на це, дослідники припускали, що останки, мабуть, належали двом різним людям, які жили в епіграветську епоху. На це зокрема вказували результати радіовуглецевого аналізу. Вік ребра вчені оцінили в 15570-16130 років, а зуба - в 16500-16980 років, тобто в середньому різниця між ними становила 890 років. Крім того, на те, що останки належали двом індивідам, також натякав аналіз стабільних ізотопів вуглецю та азоту.
Дослідники з Німеччини та Італії на чолі з Козімо Постом (Cosimo Post) з Тюбінгенського університету повернулися до вивчення цих останків. був представником так званого кластера Віллабруна - людей, що розселилися по Він був носієм мітохондріальної гаплогрупи U2'3'4'7'8'9 і Y-хромосомної гаплогрупи I2, які були поширені серед європейських мисливців-збирачів наприкінці епохи верхнього палеоліту.
Пост та його колеги уточнили вік останків із Ріпаро-Тальенте. За оновленими даними вік стегнової кістки становить 16210-16360 років, а нижньої щелепи - 16130-16460 років. Крім того, дослідники виділили ДНК із стегнової кістки, щоб підтвердити чи спростувати, чи належали останки з цього пам'ятника одному чи двом людям. Генетичний аналіз показав, що посткраніальний скелет належав людині з тими ж мітохондріальними та Y-хромосомними гаплогрупами.
Подальші дослідження показали, що останки з Ріпаро-Тальенте належали, швидше за все, одній людині або менш ймовірно, однояйцевим близнюкам. Різниця ж у радіовуглецевому віці знахідок, мабуть, пов'язана із забрудненням (можливо, з консервацією кісток, яка проводилася після розкопок). Крім цього, вчені також зазначили, що аналіз нового геному вказав на невеликий ефективний розмір популяції епіграветських мисливців-збирачів, про що свідчили і результати минулих досліджень.
Нещодавно палеогенетики проаналізували геном кроманьйонської дитини, яка жила близько 17 тисяч років тому на території сучасної Італії. Зокрема, вчені визначили, що у нього були ті ж мітохондріальні та Y-хромосомні гаплогрупи, як і у чоловіка з Ріпаро-Тальенте.