Палеогенетики проаналізували ДНК, яку виділили із стародавніх останків, знайдених на італійській палеолітичній пам'ятці Ріпаро-Тальенті. Вчені дійшли висновку, що нижня щелепа та кістки посткраніального скелета належали, швидше за все, одному дорослому чоловікові, а не двом індивідам, як це передбачалося раніше. Як повідомляється у статті, опублікованій у журналі Communications Biology, вік останків становить понад 16 тисяч років.
В італійській провінції Верона, розташованої на півночі країни, знаходиться карстовий навіс Ріпаро-Тальенте, який є археологічною пам'яткою середнього і верхнього палеоліту, відкритий ще в 1958 році. Крім численних артефактів, під час розкопок, що відбувалися у 1960–1970-х роках, дослідники виявили там останки неандертальців та людей сучасного анатомічного вигляду. Так, 1963 року археологи знайшли в перемішаних відкладеннях цієї пам'ятки нижню щелепу кроманьйонця, а через десять років — поховання людини, яка не мала черепа.
Палеоантропологи визначили, що і щелепа, і посткраніальний скелет належали дорослим чоловікам, які померли у віці приблизно 22-30 років. Незважаючи на це, дослідники припускали, що останки, мабуть, належали двом різним людям, які жили в епіграветську епоху. На це зокрема вказували результати радіовуглецевого аналізу. Вік ребра вчені оцінили в 15570-16130 років, а зуба - в 16500-16980 років, тобто в середньому різниця між ними становила 890 років. Крім того, на те, що останки належали двом індивідам, також натякав аналіз стабільних ізотопів вуглецю та азоту.
Дослідники з Німеччини та Італії на чолі з Козімо Постом (Cosimo Post) з Тюбінгенського університету повернулися до вивчення цих останків. Кілька років тому вчені витягли ДНК із нижньої щелепи та зубів, знайдених на цій пам'ятці. Її аналіз показав, що останки належали чоловікові, який був представником так званого кластера Віллабруна — людей, які розселилися по Апеннінському півострові після закінчення максимуму останнього заледеніння. Він був носієм мітохондріальної гаплогрупи U2'3'4'7'8'9 та Y-хромосомної гаплогрупи I2, які були поширені серед європейських мисливців-збирачів наприкінці епохи верхнього палеоліту.
Пост та його колеги уточнили вік останків із Ріпаро-Тальенте. За оновленими даними вік стегнової кістки становить 16210-16360 років, а нижньої щелепи - 16130-16460 років. Крім того, дослідники виділили ДНК із стегнової кістки, щоб підтвердити чи спростувати, чи належали останки з цього пам'ятника одному чи двом людям. Генетичний аналіз показав, що посткраніальний скелет належав людині з тими ж мітохондріальними та Y-хромосомними гаплогрупами.
Подальші дослідження показали, що останки з Ріпаро-Тальенте належали, швидше за все, одній людині або менш ймовірно, однояйцевим близнюкам. Різниця ж у радіовуглецевому віці знахідок, мабуть, пов'язана із забрудненням (можливо, з консервацією кісток, яка проводилася після розкопок). Крім цього, вчені також зазначили, що аналіз нового геному вказав на невеликий ефективний розмір популяції епіграветських мисливців-збирачів, про що свідчили і результати минулих досліджень.
Нещодавно палеогенетики проаналізували геном кроманьйонської дитини, яка жила близько 17 тисяч років тому на території сучасної Італії. Зокрема, вчені визначили, що у нього були ті ж мітохондріальні та Y-хромосомні гаплогрупи, як і у чоловіка з Ріпаро-Тальенте.