Дослідники з десяти країн повідомили про успіх клінічних випробувань мирикизумабу при помірній та тяжкій активності хвороби Крона. Звіт про роботу опубліковано в журналі The Lancet.
Хвороба Крона є важким хронічним запальним захворюванням шлунково-кишкового тракту, переважно кишечника. Воно зумовлено складними взаємодіями кишкової мікробіоти та реакції на неї імунної системи пацієнта. Наявні препарати не завжди дають достатній результат, через що якість життя та працездатність пацієнтів не відновлюються до прийнятного рівня, деяким доводиться видаляти частину кишечника. Мірикузумаб являє собою моноклональні антитіла до альфа-субодиниці інтерлейкіну-23, що виробляється макрофагами та дендритними клітинами. Препарат вже застосовується при іншому хронічному запальному захворюванні кишечника – неспецифічному виразковому коліті.
Марк Ферранте (Marc Ferrante) з Левенського католицького університету з колегами з дев'яти країн провів подвійні сліпі рандомізовані контрольовані випробування третьої фази VIVID-1 у 324 клінічних центрах 33 країн. У них взяли участь 1065 дорослих пацієнтів з помірною та тяжкою хворобою Крона, стійкою до терапії. Випадковим чином у співвідношенні 6:3:2 їм вводили або мірикизумаб у дозі 900 міліграм внутрішньовенно на нульовому, четвертому та восьмому тижнях, потім 300 міліграм підшкірно кожні чотири тижні до 52 тижнів, або устекінумаб (схвалене до застосування1 −23) в дозі шість міліграм на кілограм маси тіла внутрішньовенно на нульовому тижні, потім 90 міліграм підшкірно кожні вісім тижнів до 52 тижнів, або плацебо.
Первинними кінцевими точками випробувань служила перевага мірикизумабу над плацебо по поєднанню суб'єктивного клінічного поліпшення з боку пацієнта на 12 тижні або ендоскопічної відповіді на 52 тижні, або клінічної ремісії за шкалою CDAI до того ж терміну. Ризики розраховували з поправкою на супутні фактори, порівняння проводили за допомогою тесту Кокрана Мантела Хенселя.
Обидві первинні кінцеві точки досягнуто. До 52 тижня ендоскопічна ремісія спостерігалася у 38 відсотків пацієнтів при призначенні мірикизумабу та 9 відсотків – плацебо (99,5-відсотковий довірчий інтервал відмінності 20,6–36,8 процентних пунктів; p < 0,0001). Клінічної ремісії з CDAI досягли 45,4 проти 19,6 відсотка (99,5-відсотковий довірчий інтервал відмінності 15,9–35,6 відсоткових пунктів; p < 0,0001). Ефективність порівняно з устекінумабом була порівнянною. Найчастішим небажаним явищем у ході терапії виявився ковід (випробування проводили з липня 2019 року по серпень 2023 року). Серйозні побічні явища розвинулися у 10,3 відсотка пацієнтів групи мирикизумаба; 10,7 відсотка – устекінумабу та 17,1 відсотка – плацебо. Безпека застосування мірикизумабу відповідала профілю його відомих побічних ефектів. За підсумками випробувань препарат визнали безпечним та ефективним для вступного та підтримуючого лікування пацієнтів з помірною та тяжкою хворобою Крона, які не переносять або недостатньо відповідають на стандартну терапію цього захворювання. Раніше шведське популяційне дослідження показало, що при запальних захворюваннях кишечника підвищений ризик розвитку серцевої недостатності протягом 20 років після встановлення діагнозу, причому при хворобі Крона він вищий, ніж при виразковому коліті.