Систематичний огляд та метааналіз 68 досліджень із загальною вибіркою понад 9,5 тисяч осіб показав, що антагоністи дофаміну першого покоління, такі як галоперидол і флуфеназин, а також клозапін з його антихолінергічними властивостями, гірше за інші препарати загальмували зниження когнітивних функцій у пацієнтів з психозами. Проте суттєвої різниці між препаратами вчені не виявили. Результати опубліковані у JAMA Psychiatry.
Когнітивні порушення є незалежною основною частиною розладів шизофренічного спектра. Вони відіграють значну роль у перебігу хвороби та сильно впливають на якість життя пацієнтів. Зокрема, у хворих порушуються функції уваги, концентрації та пам'яті.
Існуючі нейролептики по-різному впливають на когнітивні функції у хворих на шизофренію: повідомляється, наприклад, деякі антипсихотичні препарати другого покоління можуть позитивно впливати на когнітивні здібності, ніж представники першого покоління — галоперидол. Однак більшість попередніх оглядів та метааналізів були досить обмежені з точки зору актуальності, включення нових ліків та методологічної якості.
Тому група вчених під керівництвом Стефана Лейхта (Stefan Leucht) з Медичної школи Мюнхенського технічного університету провела систематичний огляд та метааналіз найсвіжіших досліджень, присвячених впливу антипсихотичних препаратів на когнітивні функції. До аналізу потрапили 68 досліджень, у яких сумно взяли участь 9526 осіб. Дослідження були опубліковані в період з 1958 до 2022 року, а середня тривалість дослідження склала 12 тижнів. Середній вік учасників становив 35,1 року, 70 відсотків учасників становили чоловіки, а 30 відсотків – жінки.
Первинний аналіз показав, що між нейролептиками не було чітких відмінностей у ефекті впливу на когнітивні функції. Загалом, моліндон та тіоридазин зайняли вищі позиції при оцінці когнітивних функцій у пацієнтів. Проте результати застосування обох препаратів ґрунтувалися на одному дослідженні, кожне з яких мало невеликий розмір вибірки. Аналогічним чином, хлорпромазин також позитивно впливав на когнітивні функції у пацієнтів, хоча загальна кількість учасників була невеликою. Навпаки, клозапін, флуфеназин та галоперидол займали найнижчі позиції та були пов'язані з нижчою когнітивною активністю. Ці результати суттєво не змінилися у більшості метарегресій та аналізів чутливості.
Вторинний аналіз показав, що моліндон та тіоридазин пов'язані з позитивним ефектом щодо швидкості обробки, а застосування брекспіпразолу – з невеликим позитивним ефектом при візуальному навчанні. Паліперидон може бути пов'язаний із покращенням когнітивних функцій при вербальному навчанні. Галоперидол, флуфеназин та клозапін при цьому знову послідовно займали нижні позиції у різних галузях когнітивних функцій.
Автори визнають, що результати цього метааналізу не дозволяють рекомендувати конкретний антипсихотичний препарат для терапії когнітивних порушень при розладах шизофренії. Однак, мабуть, слід уникати застосування блокаторів дофаміну першого покоління, таких як галоперидол або флуфеназин, та антихолінергічного клозапіну. Проте слід удосконалити методологію клінічних досліджень у цій сфері (наприклад, розробити комплексну стандартну оцінку когнітивного функціонування), щоб метааналізи та огляди могли бути більш достовірними.
Докладніше про шизофренію та про те, наскільки медицина просунулась у її лікуванні, можна прочитати у матеріалі «Викрадача розумів».