Палеогенетики проаналізували ДНК двох немовлят, останки яких знайшли під час розкопок Західного пагорба Чатал-Хююка. Вчені дійшли висновку, що ці діти, які жили на початку VI тисячоліття до нашої ери, не припадали один одному близькими родичами, незважаючи на те, що спочивали під підлогою одного будинку. Препринт дослідження викладено на сайті bioRxiv.org.
У турецькій провінції Конья знаходиться одна з найвідоміших археологічних пам'яток, що належать до епох неоліту та хаколіту, — Чатал-Хююк. До наших днів він зберігся у вигляді двох пагорбів (Східного та Західного), які є багатошаровими залишками поселень, що існували приблизно в 7100–5600 роках до нашої ери. За довгі роки розкопок, що почалися ще в середині минулого століття, археологи виявили тут руїни численних будинків, збудованих із сирцевої цегли та деревини, стіни та підлоги яких прикрашали розписи та вирізані зображення. А під підлогами та платформами таких споруд нерідко лежали останки численних мешканців цього поселення (докладніше про нього читайте у матеріалі «Господиня подвійної гори»).
Останніми роками останки людей Чатал-Хююка часом стають предметом дослідження палеогенетиків. Однак головним чином вчені були зосереджені на кістках та зубах, знайдених у більш давньому Східному пагорбі. Тепер же Айча Догу (Ayça Doğu) з Близькосхідного технічного університету представила результати аналізу ДНК двох індивідів із Західного пагорба, де під час розкопок однієї з споруд археологи виявили останки двох новонароджених дітей, які жили близько 6000–5700 років до нашої ери, тобто в ранньому халколіті.
Палеогенетики прочитали з низькою глибиною покриття геноми цих дітей та з'ясували, що це були дві дівчинки. Незважаючи на те, що їхні останки лежали під підлогою одного і того ж житла, аналіз ДНК вказав на те, що вони не припадали один одному близькими родичами — принаймні двоюрідними сестрами чи ближчими. Подібне дослідники відзначали і раніше, коли аналізували геноми людей зі Східного пагорба.
Попередні роботи показували, що у VI тисячолітті до нашої ери генофонд населення Центральної Анатолії помітно змінився. У цей час відбувся потік генів із більш східних популяцій, які, мабуть, проживали на Кавказі, у Верхній Месопотамії чи Загросі. Однак у геномах дітей із Західного пагорба Чатал-Хююка така «східна» домішка була відсутня, і вони були схожі на геноми людей зі Східного пагорба, які жили в епоху неоліту. На думку вчених, або потік генів зі східних популяцій досяг Центральної Анатолії вже після того, як жили ці діти, або ж населення Чатал-Хююка залишалося ізольованим. Дати відповідь це питання можуть інші геноми початку VI тисячоліття з цього регіону.
Дослідження Чатал-Хююка продовжуються, тому вчені періодично повідомляють про нові знахідки. Наприклад, на початку року ми розповідали, що на цьому поселенні виявили 8600-річний хліб, а торік — фрагменти мотузок та текстилю із волокон лубу.