Німецькі, іспанські, чеські та швейцарські дослідники повідомили про закінчення другої фази клінічних випробувань моноклональних антитіл для реабілітації пацієнтів із травмами шийного відділу спинного мозку. В цілому суттєвої ефективності препарат не продемонстрував, проте в учасників з неповною втратою моторних функцій спостерігалася можлива користь, яка заслуговує на подальші дослідження при корекції дози. Звіт про роботу опубліковано в журналі The Lancet Neurology.
Після пошкоджень спинного мозку нервові волокна, що йдуть в ньому, не регенерують, що призводить до стійких порушень рухів і чутливості нижче місця травми. Найгірші наслідки мають травми шийного відділу хребта, у яких порушуються функції нижніх, і верхніх кінцівок. Відсутність регенерації нервових волокон після пошкодження багато в чому пов'язана з пригніченням ендогенними молекулами. Однією з найважливіших подібних інгібіторів служить Nogo-A — ізоформа мембранного білка ретикулона-4 (Nogo), широко представленого мієлінових оболонках нервових волокон.
Експериментальний препарат анти-Nogo-A моноклональних антитіл NG101 (ATI355) показав високу нейтралізуючу активність в експериментах in vitro та in vivo, сприяючи частковому відновленню рухових функцій після травми спинного мозку у гризунів та нелюдських приматів. У першій фазі клінічних випробувань були підтверджені його задовільні переносимість та профіль безпеки.
Норберт Вайднер (Norbert Weidner) з Гейдельберзької університетської лікарні з колегами провели подвійні сліпі рандомізовані плацебо-контрольовані випробування фази 2b у 13 клініках Німеччини, Іспанії, Чехії та Швейцарії. У них взяли участь 126 пацієнтів віком 18–70 років із гострою (4–28 днів із моменту отримання) травмою шийного відділу хребта з повною або неповною втратою рухових функцій. Ступінь пошкодження встановлювали за допомогою МРТ та аналізу цереброспінальної рідини на легкі ланцюги нейрофіламентів (NfL).
При відборі учасників автори роботи використовували незміщений рекурсивний парціальний аналіз, щоб не включати тих, у кого максимум відновлення рухових функцій очікується протягом найближчих півроку (оскільки їм препарат з високою ймовірністю не зможе принести жодної користі). 78 пацієнтів починаючи з 28 дня після травми на додаток до стандартного лікування отримали шість інтратекальних ін'єкцій 45 міліграм NG101 з інтервалом у п'ять днів, решта 48 - плацебо за тією ж схемою. Первинною кінцевою точкою були рухові функції верхніх кінцівок за шкалою UEMS через півроку після травми.
У середньому по первинній кінцевій точці статистично значущих відмінностей між групами не спостерігалося, як і по динаміці картини МРТ і концентрації NfL. у когорт, куди входили тільки пацієнти з неповною втратою рухових функцій, ефект терапії був суттєвим: покращення за UEMS склало 4,40 (95-відсотковий довірчий інтервал 1,32-7,47) бала, а за шкалою самообслуговування SCIM - 4,16 (95-відсотковий довірчий інтервал 1,95-6,36) бали.
Серед таких учасників при активному лікуванні 18 відсотків входили в категорію найменшої незалежності за SCIM до 168 дня проти 32 відсотків при введенні плацебо, а найбільшої незалежності - 45 проти 28 відсотків відповідно. становить близько 10-11 годин, через що стабільної концентрації при використаній схемі не досягається.
Враховуючи набір отриманих даних, автори роботи зробили висновок, що має сенс продовжувати випробування препарату у пацієнтів з неповною втратою рухових функцій після корекції режиму дозування з урахуванням виявленої фармакокінетики.
Раніше американським та швейцарським ученим вдалося прицільно направити регенерацію пошкоджених аксонів та відновити здатність до ходьби у мишей після повного перетину спинного мозку у нижньому грудному відділі. Також миші отримали ефект при введенні наночастинок полілактиду-ко-гліколіду. Інші експериментальні підходи включають застосування стовбурових клітин та нейроінтерфейсів.