Німецькі, іспанські, чеські та швейцарські дослідники повідомили про закінчення другої фази клінічних випробувань моноклональних антитіл для реабілітації пацієнтів із травмами шийного відділу спинного мозку. В цілому суттєвої ефективності препарат не продемонстрував, проте в учасників з неповною втратою моторних функцій спостерігалася можлива користь, яка заслуговує на подальші дослідження при корекції дози. Звіт про роботу опубліковано в журналі The Lancet Neurology.
Після пошкоджень спинного мозку нервові волокна, що йдуть в ньому, не регенерують, що призводить до стійких порушень рухів і чутливості нижче місця травми. Найгірші наслідки мають травми шийного відділу хребта, у яких порушуються функції нижніх, і верхніх кінцівок. Відсутність регенерації нервових волокон після пошкодження багато в чому пов'язана з пригніченням ендогенними молекулами. Однією з найважливіших подібних інгібіторів служить Nogo-A — ізоформа мембранного білка ретикулона-4 (Nogo), широко представленого мієлінових оболонках нервових волокон.
Експериментальний препарат анти-Nogo-A моноклональних антитіл NG101 (ATI355) показав високу нейтралізуючу активність в експериментах in vitro та in vivo, сприяючи частковому відновленню рухових функцій після травми спинного мозку у гризунів та нелюдських приматів. У першій фазі клінічних випробувань були підтверджені його задовільні переносимість та профіль безпеки.
Норберт Вайднер (Norbert Weidner) з Гейдельберзької університетської лікарні з колегами провели подвійні сліпі рандомізовані плацебо-контрольовані випробування фази 2b у 13 клініках Німеччини, Іспанії, Чехії та Швейцарії. У них взяли участь 126 пацієнтів у віці 18-7 шийного відділу хребта з повною або неповною втратою рухових функцій.
При відборі учасників автори роботи використовували незміщений рекурсивний парціальний аналіз, щоб не включати тих, у кого максимум відновлення рухових функцій очікується протягом найближчих півроку (оскільки їм препарат з високою ймовірністю не зможе принести жодної користі). 78 пацієнтів починаючи з 28 дня після травми на додаток до стандартного лікування отримали шість інтратекальних ін'єкцій 45 міліграм NG101 з інтервалом у п'ять днів, решта 48 - плацебо за тією ж схемою. Первинною кінцевою точкою були рухові функції верхніх кінцівок за шкалою UEMS через півроку після травми.
У середньому по первинній кінцевій точці статистично значимих відмінностей між групами не спостерігалося, як і динаміці картини МРТ і концентрації NfL. Частота небажаних явищ (найчастіше інфекцій), зокрема важких, також була порівнянною. При цьому аналіз за підгрупами показав, що у когорт, куди входили тільки пацієнти з неповною втратою рухових функцій, ефект терапії був суттєвим: поліпшення за UEMS склало 4,40 (95-відсотковий довірчий інтервал 1,32-7,47) бала, а за шкалою самообслуговування SCIM - 5 1,95-6,36) бала.
Серед таких учасників при активному лікуванні 18 відсотків входили до категорії найменшої незалежності за SCIM до 168 дня проти 32 відсотків при введенні плацебо, а найбільшої незалежності — 45 проти 28 відсотків відповідно. Аналіз фармакокінетики NG101 показав, що час його напівжиття в цереброспінальній рідині відносно невеликий і становить близько 10-11 годин, через що стабільної концентрації при використаній схемі не досягається.
Враховуючи набір отриманих даних, автори роботи зробили висновок, що має сенс продовжувати випробування препарату у пацієнтів з неповною втратою рухових функцій після корекції режиму дозування з урахуванням виявленої фармакокінетики.
Раніше американським та швейцарським ученим вдалося прицільно направити регенерацію пошкоджених аксонів та відновити здатність до ходьби у мишей після повного перетину спинного мозку у нижньому грудному відділі. Також миші отримали ефект при введенні наночастинок полілактиду-ко-гліколіду. Інші експериментальні підходи включають застосування стовбурових клітин та нейроінтерфейсів.