Когортне дослідження ізраїльських вчених показало, що підлітки, які отримували лікування агоністами рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), мали на 33 відсотки нижчий ризик виникнення суїцидальних думок чи спроб порівняно з контрольною групою. Дослідження ретроспективно проводилося на основі даних американської системи охорони здоров'я, результати опубліковані у JAMA Pediatrics.
Понад 150 мільйонів дітей у всьому світі страждають від ожиріння. Хоча зміна способу життя залишається основним у лікуванні ожиріння, воно, як правило, незначно впливає на важкі форми ожиріння у підлітків. При цьому ефективним заходом у боротьбі з ожирінням у дітей визнано прийом агоністів рецептора глюкагоноподібного пептиду-1.
Однак мало що відомо про вплив цих препаратів, до яких відносяться, наприклад, ліраглутид та семаглутид, на нейропсихіатричні наслідки. Попередні дослідження, проведені на дорослих, дали суперечливі результати. Так, частина досліджень показала підвищення ризику суїциду прийому цих препаратів, інші роботи спростували ці результати. Актуальність проблеми пояснюється тим, що самогубство вважається другою за поширеністю причиною смерті серед молоді, а 18 відсотків старшокласників мають суїцидальні думки. Ожиріння у дітей пов'язане з підвищеним ризиком розвитку як депресії, так і суїцидальних нахилів.
Тому група вчених під керівництвом Лії Керем з Медичного центру «Хадасса» провела порівняльний аналіз схильності до суїциду у підлітків з ожирінням, які приймали агоністи ГПП-1 або змінювали свій спосіб життя та харчові звички. До досліджуваної когорти увійшли 54164 пацієнти: 4052 пацієнти у групі агоністів ГПП-1 та 50112 пацієнтів у контрольній групі.
За 12 місяців спостереження у пацієнтів із групи лікування ризик виникнення суїцидальних спроб чи думок був на 33 відсотки нижчим порівняно з контрольною групою (1,4 відсотка проти 2,3 відсотка, p = 0,02). Однак у групі лікування частіше спостерігалися шлунково-кишкові симптоми. Додатковий аналіз довів, що зниження ризику суїцидальних думок безпосередньо пов'язане з початком прийому агоністів ГПП-1, оскільки спостереження за учасниками за рік до початку лікування не виявив різниці між групами.
У майбутніх дослідженнях вчені мають намір вивчити інші ефекти агоністів ГПП-1 на психоневрологічне здоров'я підлітків з ожирінням. Крім того, їх цікавить і природа виявленого зв'язку: чи агоністи ГПП-1 впливають на нейрофізіологічні процеси в головному мозку безпосередньо, чи ефект опосередкований зниженням маси тіла і поліпшенням самооцінки у пацієнтів.
Про те, як «Оземпік» допоміг (або не допоміг) жінкам завагітніти, можна дізнатися у нашому редакційному подкасті.